Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 322/904/24

                                               Провадження №: 1-кп/332/488/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2023 за № 62023080100000543, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, який має малолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проходив службу на посаді номера обслуги 2 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старший солдат, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 червня 2023 року № 183 ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 2 розрахунку самохідної артилерійської бойової машини 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старший солдат.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, старший солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, старший солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за таких обставин.

Старший солдат ОСОБА_4 26 липня 2023 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, самовільно залишив тимчасове місце служби з метою ухилення від неї, а саме, місцерозташування 2 самохідного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 в районі н.п. (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану). При цьому старший солдат ОСОБА_4 свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, про своє місцезнаходження органи командування, органи військового та цивільного управління не повідомляв до 15 квітня 2024 року, коли був затриманий співробітниками Державного бюро розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнав повністю та пояснив, що був мобілізований у 2022 році, пройшов навчання, а потім у складі військової частини НОМЕР_1 виконував обов`язки військової служби на Запорізькому напрямку. У липні 2023 року самовільно залишив тимчасове місце служби через непорозуміння з командирами і перебував з родиною за місцем свого мешкання у місті Кривому Розі. Був затриманий працівниками ДБР 15 квітня 2024 року. Щиро кається, засуджує свою поведінку.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою інших учасників судового провадження суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, та роз`яснив, що в даному випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі викладеного суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, а саме, самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому виду та міри покарання, суд відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину.

Дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, суд встановив, що обвинувачений з 2022 року перебуває у лавах Збройних Сил України, має міцні соціальні зв`язки, виховує малолітніх дочку від першого шлюбу дружини та спільного з нею сина, за місцем проходження служби характеризується негативно.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до п. 1 ч. 1  ст. 66 КК України визнає щире каяття, яке виразилось у виказанні жалю з приводу вчиненого та осуді своєї поведінки. .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, але у мінімальному його розмірі, передбаченому санкцією статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Законодавцем заборонено застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України до осіб, засуджених за ст. 408 КК України.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2024 до обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.06.2024 строк тримання під вартою продовжений до 12 серпня 2024 року. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2024 строк тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжений на 60 (шістдесят) діб, тобто до 05.10.2024 включно. До набрання вироком законної сили цей запобіжний захід доцільно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати від дня його фактичного затримання, тобто з 15 квітня 2024 року.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 15.04.2024 по день постановлення вироку 21.08.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі в силу ст. 72 КК України.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_4 , у виді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Альтернативний запобіжний захід ОСОБА_4 у виді застави після набрання вироку законної сили скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя                                                                                         ОСОБА_1