20.08.2024                                                                                

Справа № 642/5798/23

Провадження № 1-кс/642/2547/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного  ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про  продовження строку дії  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, перебуваючого на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч.3 ст. 307 КК України,

встановив:

Старший слідчий в ОВС другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 за погодженням прокурора звернулася із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч.3 ст. 307 КК України.

Згідно з матеріалами клопотання, у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, знаходиться кримінальне провадження № 62023170020001357 від 08.07.2023 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

Як зазначено у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області, а з 03.05.2023 по 03.08.2023 будучи т.в.о. старшого інспектора-чергової частини сектору моніторингу Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, та в подальшому перебуваючи на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, здійснюючи функції представника влади та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, приміток до ст. ст. 364, 368 КК України, будучи службовою особою, наділеною владними повноваженнями, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище та владні повноваження та зловживаючи ними, будучи діючим працівником органів Національної поліції України (далі - НПУ), обізнаним про встановлений законодавством України порядок реагування працівниками НПУ в разі виявлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, а також про наслідки застосування санкцій адміністративно- та кримінально-правового характеру за вчинення відповідних правопорушень, на початку травня 2023 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, погодився на пропозицію свого раніше знайомого ОСОБА_7 , діючого співробітника поліції, увійти до складу створюваної останнім організованої групи та вчиняти тяжкі корупційні кримінальні правопорушення у складі організованої групи, а саме одержання неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності осіб, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Таким чином, ОСОБА_7 створив та очолив організовану групу з чотирьох осіб, до складу якої увійшов останній, у якості організатора та її керівника, співробітник ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , та цивільні особи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які попередньо зорганізувалися в стійке об`єднання для вчинення тяжких корупційних злочинів, об`єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого усім учасникам організованої групи.

Упродовж травня 2023 року до 04.10.2023, учасники організованої групи систематично вимагали та одержали неправомірну вигоду від осіб, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за непритягнення останніх до кримінальної відповідальності осіб а саме:

27.07.2023 ОСОБА_5 , діючи у складі організованої групи за участю ОСОБА_7 . ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи у лісосмузі на перетині АДРЕСА_2 , вимагали та одержали від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 10000 гривень у якості неправомірної вигоди за нереєстрацію відповідно до діючого законодавства факту придбання та зберігання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 психотропної речовини;

27.07.2023 ОСОБА_5 , діючи повторно, у складі організованої групи за участю ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , вимагали та одержали від ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 20000 гривень, у якості неправомірної вигоди за нереєстрацію відповідно до діючого законодавства факту незаконного придбання та зберігання ОСОБА_13 наркотичного засобу.

04.08.2023 ОСОБА_5 , діючи повторно, у складі організованої групи за участю ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та за попередньою змовою з невстановленою у ході досудового розслідування особою, перебуваючи у лісосмузі на перетині АДРЕСА_2 , вимагали та одержали від ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 12000 гривень, у якості неправомірної вигоди за нереєстрацію у встановленому законодавством порядку інформації про вчинення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, та, як наслідок, не ініціювання внесення відповідним органом досудового розслідування вказаних відомостей до ЄРДР та не притягнення останніх до кримінальної відповідальності.

20.01.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 діючи умисно, повторно, відповідно до відведеної йому ролі у складі організованої групи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення протиправним шляхом, повторно, з відома та згоди ОСОБА_9 , неподалік від в`їзду на територію ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ХОКПЛ) за адресою: АДРЕСА_4 , здійснили «затримання» ОСОБА_16 із наркотичним засобом, після чого висунувши вимогу надання останньому неправомірної вигоди та, у період часу з 20.01.2024 по 08.02.2024, отримали неправомірну вигоду в загальній сумі 18000 грн. за непритягнення ОСОБА_16 , до кримінальної відповідальності за вчинений злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Крім того, 20.12.2023 неподалік від будинку за адресою АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , групою осіб з вимагали та отримали від ОСОБА_17 неправомірну вигоду у сумі 17000 гривень за нереєстрацію у встановленому законодавством порядку інформації про вчинення ОСОБА_18 кримінального правопорушення та, як наслідок, не ініціювання внесення відповідним органом досудового розслідування вказаних відомостей до ЄРДР та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

18.06.2024 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 307 КК Україні.

18.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 307 КК Україні.

19.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної виголи для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого службового становища, вчинене організованою групою, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, та ті самі дії вчинені повторно, та у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, у великих розмірах, вчинене організованою групою, та вчинення вказаних дій повторно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 слідчий підтверджує зібраними на даний час у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, та вказує що в ході досудового розслідування необхідно ще провести ряд слідчий та процесуальних дій зокрема встановити повне коло осіб причетних до вчинення кримінальних правопорушень, вчинених у складі ОЗГ створеної ОСОБА_7 ; встановити повне коло осіб постраждалих від злочинної діяльності підозрюваних; призначити судові експертизи аудіо, - звукозапису; призначити молекулярно-генетичні експертизи; отримати висновки раніше призначених молекулярно-генетичних експертиз; після отримання висновків молекулярно-генетичних експертиз призначити експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів»; оглянути магнітні носії інформації, отримані за результатами проведеними ОРЗ та НСРД; розсекретити матеріали, отримані в результаті проведення ОРЗ та НСРД; повідомити про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в остаточній редакції.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.06.2024 року ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 було скасовано та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

У зв`язку з тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури строк досудового розслідування продовжено до 3 (трьох) місяців, а саме до 18.09.2024.

Слідчий в обґрунтування клопотання та необхідності продовження строку дії застосованого відносно підозрюваного запобіжного заходу, зазначив що продовжують зберігатись ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які обґрунтовуються обставинами кримінального провадження.

Так, слідчий вказує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Окрім того, санкція одного з них передбачає конфіскацію майна. Розуміючи можливість призначеного йому покарання ОСОБА_5 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з його негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України, порушенні присяги працівника поліції, підтверджує можливість ОСОБА_5 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, слідчий зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів з використанням наданого службового становища, тобто які він вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. Вчиняючи правопорушення ОСОБА_5 порушив присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності. Така поведінка ОСОБА_5 порочить звання поліцейського та свідчить про нехтування наданої йому народної довіри. Також, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, які вчинив під час виконання покладених на нього своїх службових повноважень, які надані йому державою для захисту інтересів суспільства. Однак ОСОБА_5 використав їх у власних інтересах, в протиправних цілях. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти інші злочини.

Також, встановлено, що ОСОБА_5 на час вчинення злочинів працював у правоохоронному органі, тож він обізнаний про методи та способи ведення досудового розслідування, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Також, слідчий посилається на те, що що ОСОБА_5 на час вчинення злочинів був працівником правоохоронного органу, становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Так, внаслідок тривалого перебування на посаді поліцейського ОСОБА_5 представляв інтереси держави та користується її авторитетом, що обумовлює його можливість шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Також, ОСОБА_5 внаслідок тривалого перебування на посаді має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зав`язків з метою перешкоджанню кримінальному провадженню.

На обгрунтування ризику переховування від органу досудового розслідчування, суду. Слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, є звільненим з органів Національної поліції України, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.

Крім того, слідчий зазначає що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів у час, коли на території України указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, а держава Україна перебуває у стані війни з російською Федерацією, що в свою чергу свідчить про явну неповагу ОСОБА_5 до суспільних інтересів та цінностей, нехтуванням законодавством України, в складний для суспільства час.

Вищевказані обставини на переконання органу досудового слідства свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_5 , що унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 , вчинив злочини в складі організованої групи до якої входили працівники НПУ, які своїми діями дискредитували звання працівника Національної поліції України, не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може викликати суспільний резонанс, та недовіру суспільства до правоохоронної системи в цілому. Подальша протиправна поведінка ОСОБА_5 може завдати шкоди інтересам держави та суспільства, а також послугувати прикладом вседозволеності та безкарності за злочинні дії для інших осіб.

Слідчий вказує, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також негативно вплинуть на об`єктивне розслідування кримінального провадження, слідчий просить продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного в межах строку досудового розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання слідчого заперечували, посилаючись на те, що підозра необгрунтована, ризики не доведені, клопотання є необґрунтованим та подане з порушенням строку. Просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, або застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити розмір застави.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 368; ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної виголи для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого службового становища, вчинене організованою групою, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, та ті самі дії вчинені повторно, та у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, у великих розмірах, вчинене організованою групою, та вчинення вказаних дій повторно.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 гривень.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.06.2024 року ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 було скасовано та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

З матеріалів судової справи, наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень.

Для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88).

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom).

Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», п.32; «Merabishvili v. Georgia», п.184), а також пов`язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість підозри може встановлюватися тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» має динамічний характер, тобто з плином часу така підозра в учиненні кримінального правопорушення не може бути самостійною підставою для продовження обмеження прав особи, мають бути наведені відповідні й достатні підстави (ризики), підкріплені доказами.

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на вказані положення закону, ОСОБА_5 , що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних ( фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У контексті заперечень сторони захисту слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Стороною захисту також заявлено, що у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, оскільки клопотання подано з пропуском строку, а саме за чотири дні до закінчення строку дії запобіжного заходу.

Слідчий суддя відхиляє вказані доводи, адже це не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

Як передбачено ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя погоджується із прокурором, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Слідчий суддя також бере до уваги роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Отже, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, останній може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 18.09.2024.

Слідчим та прокурором доведена наявність обставин, які об`єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного, а обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Посилання захисника про те, що стороною обвинувачення не було надано доказів, які б свідчили про існування обставин, які підтверджують наявність ризиків, визначених ч.1ст.177КПК України, неспроможні.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м`який, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, без визначення застави, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно нього у вигляді тримання під вартою, до 18.09.2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 183,193-194, 196, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

клопотання – задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18.09.2024, тобто в межах строку досудового розслідування.

Строк дії ухвали - до 18 вересня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

          Слідчий суддя                 ОСОБА_1