Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4824/24

Провадження №: 2-н/332/450/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 р.                                                                   м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Блажко У.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу),

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 20.08.2024 звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу).

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд доходить таких висновків.

Частиною першою статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як встановлено ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Разом з тим, до заяви про видачу судового наказу не долучені докази на підтвердження того факту, що дитина проживає разом з матір`ю (довідка про склад сім`ї заявника, видана уповноваженим органом за місцем її реєстрації або фактичного проживання). Такі відомості є необхідними, оскільки правова природа аліментів у розумінні глави 15 СК України є такою, що з одного боку, вони є правом, а з іншого - обов`язком, і надаються тим із батьків, хто проживає окремо від дитини, на її утримання тому з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, суддя вважає, що заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів подана із порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, а тому у видачі судового наказу про стягнення аліментів слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 163, 165, 166, 260 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) батька.

Згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                У. В. Блажко