Справа 22ц-5896 /2010р. Головуючий у 1 інстанції Коверзнев В.О.
Категорія – цивільна Доповідач: Зінченко С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді: Іваненко Л.В.,
суддів: Зінченко С.П., Смаглюк Р.І.,
при секретарі : Бивалькевич Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, кредитної спілки „Добробут-Україна” про визнання договору поруки недійсним,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2010 року, яким відмовлено у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_6, кредитної спілки „Добробут-Україна” про визнання договору поруки недійсним, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права
Апелянт зазначає, що договір поруки, №159 П від 05.03.2007 року, укладений між її чоловіком ОСОБА_6 та кредитною спілкою „Добробут-Україна” повинен бути визнаний недійсним згідно зі ст.368 ЦК України та ст.ст. 60, 65, 67 СК України, оскільки укладеним договором порушено її право на вільне розпорядження спільним майном. Крім того, апелянт вказує, що спірний договір поруки є недійсним відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України, в силу недійсності основного зобов’язання, а саме відсутності договору кредиту №159 К К від 05.03.2007 року.
Також, на думку апелянта, ОСОБА_6 не мав права укладати договір поруки без згоди на його укладення дружини – ОСОБА_5, як це передбачено ст.65 СК України, так як зазначений договір не є дрібною побутовою угодою.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без зміни, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 5 березня 2007 року між ОСОБА_6 та кредитною спілкою „Добробут-Україна” було укладено договір поруки №159 П(а.с.7), відповідно до якого ОСОБА_6 – чоловік позивачки ОСОБА_5, взяв на себе зобов'язання перед кредитною спілкою відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_7 зобов'язань за кредитним договором від 05.03.2007 року №159 К на суму 12160 грн..
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні договору поруки права позивачки ОСОБА_5 не були порушені, оскільки за своєю природою договір поруки не є договором розпорядження майна, не є договором відчуження майна, так як він укладається з метою забезпечення дійсної вимоги і не має на меті відчуження майна або майнових прав поручителя чи обмеження в розпорядженні
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, норми матеріального права застосовані до спірних правовідносин вірно
Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції безпідставно не були застосовані положення ч.2 ст. 65 СК України стосовно права одного з подружжя на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки стаття 65 СК України регулює право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а укладений 5 березня 2007 року між ОСОБА_6 та кредитною спілкою „Добробут-Україна” договір поруки не є договором по розпорядженню майном, зокрема, спільним майном подружжя, так як за умовами договору в обов'язки поручителя входить відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання боржником. Крім того, в разі виконання зобов'язань перед кредитором поручителем до нього переходять права кредитора.
Апеляційний суд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки слід визнати недійсним на підставі ч.2 ст.548 ЦК України, відповідно до якої недійсність основного зобовязання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, оскільки договір кредиту, на забезпечення виконання якого було укладено оскаржуваний договір поруки в судовому порядку недійсним визнаний не був.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись статями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити .
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: