Справа № 22ц-6006/2010 Головуючий у 1-й інстанції – ГЛУШКО О.І.
Категорія – цивільна Доповідач – БОБРОВА І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ЛАКІЗИ Г.П.,
суддів: БОБРОВОЇ І.О., РЕДЬКИ А.Г.,
при секретарі МАРЧЕНКО О.О.,
за участю: позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7, представника ПАТ „Дельта Банк” – Матвієнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства Страхове товариство „Гарантія” про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та трьох процентів річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання,
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – ТОВ „Український промисловий банк” та ПАТ „Дельта Банк”,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення від 07.10.2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Бахмацького районного суду від 07 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт не погоджується із самим змістом договору страхування, посилаючись на те, що він є типовим для даного виду страхування і не міг бути змінений страховиком на його вимогу і на його розсуд, окрім зазначення в ньому додаткових осіб, допущених до управління транспортним засобом і його використання в службових цілях, а значить він не був вільним в укладенні договору. Судом першої інстанції не було враховано, що між сторонами був укладений трьохсторонній договір добровільного страхування транспортного засобу, як один із засобів забезпечення кредиту на придбання транспортного засобу із договором застави транспортного засобу. Відповідачем не були доведені до позивача Правила страхування. Апелянт вказує на те, що жодного належного доказу, який би свідчив, що автомобіль ночував під вікнами будинку в ніч 02.07.2010 року, суду надано не було. При ухваленні рішення суд повинен був керуватися нормами Закону України „Про захист прав споживачів” та Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, яка наголошує на тому, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. На думку апелянта судом не були враховані приписи ст.1 Закону України „Про страхування”. Апелянт наполягає на тому, що він не вчиняв жодних дій, які б дали змогу відповідачу законно відмовити йому у виплаті страхового відшкодування. Крім того, судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України.
Представник відповідача ВАТ „СТ „Гарантія” проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи доводи скарги безпідставними.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ПАТ „Дельта-Банк” в своїх пояснення просило скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при наявності договору страхування та сплати позивачем страхових внесків в повному обсязі – всі інші будь-які формальні підстави та умовності не є аргументом для відмови у страховому відшкодуванні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного:
по справі встановлено, що 05.06.2009 року між ВАТ „СТ „Гарантія” в особі директора ОСОБА_10, як страховиком, з однієї сторони, та позивачем, як страхувальником, з другої сторони, та з третьої сторони вигодонабувачем – Чернігівською філією „Укрпромбанк” був укладений договір № 5-240-09/09 добровільного страхування наземного транспорту, а саме: транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_1 (а.с.197), який належить ОСОБА_5 (а.с.112). Страхові платежі останнім вчасно сплачені в належному розмірі (а.с.13). Зазначену обставину сторони не оспорюють.
Як вбачається з договору про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_11, ТОВ „Укрпромбанк” відступив, а АТ „Дельта Банк” набув права вимоги до боржників по кредитних договорах (а.с.217-224).
Відповідно до умов договору страхування від 05.06.2009 р., страховик здійснює страхування транспортного засобу та зобов’язується здійснити виплату страхового відшкодування в разі настання страхового випадку. Згідно з п.19.2 даного Договору страховим випадком є подія, що відбулася в період дії договору страхування та передбачена Договором страхування, що призвела до пошкодження, знищення або втрати ТЗ та (або) встановленого на ньому ДО та з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема пожежа.
Пунктом 20.3.11 договору страхування передбачено, що страхувальник зобов’язаний забезпечити зберігання транспортного засобу в нічний час доби (з 2300 до 600) відповідно до умов, зазначених у договорі. В будь-якому випадку транспортний засіб не повинен залишатись в місцях, які не підлягають охороні, коли водій залишає ТЗ з метою ночівлі.
Також однією з умов вищезазначеного договору є те, що не відшкодовуються непрямі збитки та інші видатки, що можуть бути викликані страховим випадком, зокрема моральна шкода (п.24.5).
Включення до зазначеного договору страхування вказаних вище додаткових умов за згодою сторін (про згоду свідчать їх підписи на а.с.197-199), відповідає змісту ст.16 Закону України „Про страхування”.
Позивач ОСОБА_5 при укладенні вищевказаного договору, ніяких заперечень з приводу його умов не висловлював. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Даний договір страхування від 05.06.2009 р. є чинним і ніким у встановленому порядку не оспорюється. Враховуючи зазначене, доводи апелянта щодо незгоди з умовами договору та посилання на не ознайомленням його з Правилами страхування не мають правового значення при вирішенні спору.
Як вбачається із матеріалів справи, в ніч на 02.07.2009 року близько 3 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_1 сталася пожежа, внаслідок якої був знищений застрахований автомобіль „Шкода-Октавія А-5”, який належить ОСОБА_5
Постановою слідчого СВ Бахмацького РВУ МВС від 02.07.2009 року порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення майна, що заподіяло шкоду потерпілому у великих розмірах, шляхом підпалу, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.194 ч.2 КК України. Згідно з повідомленням Бахмацького РВ УМВС в Чернігівській обл. від 07.08.2010 р. №7055 провадження у кримінальній справі зупинено на підставі ст.206 п.3 КПК України (а.с.214).
В своїх поясненнях від 02.07.2009 р. на ім’я оперуповноваженого Бахмацького РВ УМВС України ОСОБА_12 ОСОБА_5 стверджував, що залишив автомобіль близько першої години ночі біля під’їзду свого будинку, а сам пішов відпочивати (а.с.126).
За змістом ч.1 ст. 16 Закону України „Про страхування”, обов’язком страхувальника є не тільки сплата страхових платежів у визначені строки, а й виконання інших умов договору страхування. Оскільки страхувальник порушив п. 20.3.11 договору страхування від 05.06.2009 р., залишивши застрахований транспортний засіб поза гаражем без охорони у нічний час доби, страховик скористався своїм правом, що передбачено в п.24.6 Договору страхування від 05.06.2009 р., відмовивши ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування. В силу ч. 2 ст. 26 Закону України „Про страхування” така відмова є законною.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність відмови ОСОБА_5 у задоволенні його позовних вимог, так як ним були порушені умови договору страхування.
До пояснень та показань як потерпілого ОСОБА_5, які надавалися останнім органу внутрішніх справ пізніше, тобто після 02.07.2009 р., суд відноситься критично. Саме з цих підстав не приймаються і зазначені доводи апеляційної скарги.
Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи, письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Бахмацького районного суду від 07 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: