ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.08.2006 | Справа №2-27/11429-2006А |
За позовом – Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства, м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6.
До відповідача – ДПІ в Бахчисарайському районі, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3.
Про визнання нечинними та протиправними податкові повідомлення - рішення.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача – Целіщева Г. А., дор. у справі.
Від відповідача – не з’явився.
Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою про визнання протиправними податкові повідомлення - рішення №0000371530/2, №0000761530/2, №0001841530/2, №0001901530/2; №0001911530/2, № 0001891530/2 від 08.06.2006 р. Також просить визнати нечинними податкової повідомлення – рішення №0000371530/2, №0000761530/1, №0001841530/2, №0001901530/2, №0001911530/2, №0001891530/2 від 08.06.2006 р.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що аналіз особових рахунків по розрахункам штрафних санкцій і платіжних доручень вказує на те, що в окремих випадках відповідач, ігноруючи призначення платежу, вказане в платіжних дорученнях, зараховувало суми податків не в рахунок погашення поточних платежів, а рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше. Позивач вважає, що цими діями відповідач, по – перше, штучно зависів суму штрафних санкцій, так як вони, у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 нараховуються на погашену суму податкового боргу, а по – друге, штучно створив нову податкову заборгованість, на яку при її погашенні будуть також нараховані штрафні санкції.
Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, письмові заперечення на позов та витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Позивач заявою від 29.08.2006 р., в порядку ст.. 49 КАСУ, уточнив позовнів вимоги та просить суд визнати нечинними спірні податкові повідомлення – рішення ДПІ в Бахчисарайському районі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
В С Т А Н О В И В :
17.02.2006 р., Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі було складено акти №6/15- 3, №65/15-1, №13/15-3 про несвоєчасність сплати суми узгодженого податкового забовязання.
У акті №6/15- 3 вказано, що під час перевірки було встановлено факт порушення п.п. 1 п. 3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 у виді несвоєчасного перерахування в бюджет узгодженої суми податкового забовязання по збору на геологорозвідувальні роботи.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п.п. 7 п. 1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181.
Відповідачем у відношенні позивача було застосовано штрафні санкції по збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 126239,14 грн.
У акті №65/15-1 вказано, що під час перевірки було встановлено факт порушення п.п. 1 п. 3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 у виді несвоєчасного перерахування в бюджет узгодженої суми податкового забовязання по податку на додану вартість.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п.п. 7 п. 1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181.
Відповідачем у відношенні позивача було застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість в сумі 57812,60 грн.
У акті №13/15-3 вказано, що під час перевірки було встановлено факт порушення п.п. 1 п. 3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 у виді несвоєчасного перерахування в бюджет узгодженої суми податкового забовязання по збору на спецводокористування.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п.п. 7 п. 1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181.
Відповідачем у відношенні позивача було застосовано штрафні санкції по збору на спецводокористування у розмірі 100750,70 грн.
На підставі вказаних актів перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення №0000371530/0, №0000761530/0, №0001841530/0, №0001901530/0; №0001911530/0, № 0001891530/0 від 28.02.2006 р.
Не погодившись з вказаним позивач звернувся до ДПІ в Бахчисарайському районі зі скаргою вих. №111/02 від 06.03.2006 р., в якої просить вказані податкові повідомлення – рішення відмінити.
По результатам розгляду скарги ДПІ в Бахчисарайському районі було винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 28.03.2006 р., відповідно до якої вказані податкові повідомлення – рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення. По результатам розгляду скарги також було винесено податкові повідомлення – рішення №0000371530/1, №0000761530/1, №0001841530/1, №0001901530/1; №0001911530/1, № 0001891530/1 від 28.03.2006 р.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою від 07.04.2006 р. до ДПА в АР Крим, в якої просив вказані податкові повідомлення – рішення за дрібню 0 відмінити.
ДПА в АР Крим було винесено рішення по результатам розгляду повторної скарги від 26.06.2006 р., відповідно вказані податкові повідомлення – рішення було залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. По результатам розгляду скарги також було винесено податкові повідомлення – рішення №0000371530/2, №0000761530/2, №0001841530/2, №0001901530/2; №0001911530/2, № 0001891530/2 від 08.06.2006 р.
При таких обставинах справи, позовні вимоги належить задовольнити виходячи з наступних підстав.
Перевіркою було встановлено, що платником порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р.
Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і відповідно до Податкового роз’яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу”, затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 р. №540, кошти, які надійшли в рахунок погашення забовязань по податках і зборам ( обовязковим платежам ), прямують на погашення податкових забовязань з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і торкається як самостійно розрахованих платниками податків податкових забовязань, так і податкових забовязань, розрахованих контролюючими органами.
Суд проаналізувавши представлені позивачем особові рахунки по розрахункам штрафних санкцій і платіжні доручення, а саме копії особових рахунків, а також розшифровки сум штрафних санкцій по кожному із спірних податкових повідомлень – рішень з вказанням, номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, суд дійшов висновку про те, що в окремих випадках відповідач, ігноруючи призначення платежу, вказане в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточних платежів, а рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.
Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи і переклад грошей в Україні» №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.
Відповідно до ст.. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. ( ст.. 22 ) Конституція України має вищу юридичну силу ( ст.. 8 ).
Згідно до ст.. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністра-тивне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Ст.. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається. Що будь – які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
Ст.. 8 Закону України “Про власність” встановлено, що цим законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У ч. 2 цього Закону передбачено, що:
1 ) право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння. Користування і розпорядження майном;
2. ) право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.;
3. ) кожен громадянин в Україні має право володіти. Користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Ст.. 3 вказаного Закону передбачено. що суб’єктами права власності в Україні визначаються: народ України, громадяни, юридичні особи і держава. У відповідності зі ст.. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти. Користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.
У відповідності до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи забовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби забовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств. Установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні” не має права на переперевірку, а також самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначити призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДПІ в Бахчисарайському районі діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними забовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України “По порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181.
Однак відповідно до п. 6.1.7 Інструкції “Про порядок застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових ) санкцій органами державної податкової служби” визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових забовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 ( зі змінами і доповненнями ).
Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.
Суд дійшов висновку, що відповідач завищив суму штрафних санкцій, так як вони, у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 нараховуються на погашену суму податкового боргу, а по – друге, штучно створив нову податкову заборгованість, на яку при її погашенні будуть також нараховані штрафні санкції.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дії
Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, ні заперечень на позов, ні інших доказів, що підтверджували би правомірність його дій по винесенню спірних податкових повідомлень - рішень суду не представив.
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна і резолютивна частини постанови підписано і проголошено 29.08.2006 р.
Постанову у повному обсязі складено 06.09.2006 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі – №0000371530/2, №0000761530/2, №0001841530/2, №0001901530/2; №0001911530/2, № 0001891530/2 від 08.06.2006 р.
3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь Бахчисарайське виробниче підприємство водопровідно – каналізаційного господарства, м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6, ( ЗКПО 05450357, р/р 26001272 в КРД АППБ “Аваль”, МФО 384470 ) 3,40 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.