Судове рішення #11875370

                                                                                               

              Справа № 2а-563/10/0408

   ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2010 року      

   Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

   головуючого судді                                               Міхеєвої В.Ю.

   при секретарі                                                        Федчишиній В.М.

   за участю позивача                                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кіровоградської окремої роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області КИВЕ Федора Володимировича про визнання дій посадової особи у винесенні постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу незаконними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд,

 

        В С Т А Н О В И В:

      Позивач ОСОБА_1 13.08.2010 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якому він просить визнати дії відповідача – інспектора ДПС Кіровоградської окремої роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області КИВЕ Федора Володимировича, щодо складання 11.08.2010 року постанови серії ВА       № 191487 в справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), протиправними; скасувати зазначену постанову та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.

       В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.08.2010 року відповідач виніс постанову серії ВА № 191487 в справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

       У постанові зазначено, що позивач – ОСОБА_1, 11.08.2010 р. о 00 год. 48 хв. керував транспортним засобом Хонда д.н. НОМЕР_1 по дорозі Кіровоград-Кривий Ріг, в населеному пункті с. Бережинка рухався зі швидкістю 84 км/год. Перевищив швидкість на 24 км/год. Швидкість вимірювалась Радіс 2046.        

      Позивач вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності неправомірно з наступних підстав.

      Позивач 11.08.2010 року, керуючи автомобілем Хонда д.н. НОМЕР_1, рухався через   с. Бережинка Кіровоградської області зі швидкістю приблизно 60 км/год. Автомобіль позивача технічно справний, що підтверджується талоном проходження державного технічного огляду, швидкість контролювалась за спідометром. Як зазначає позивач, він пояснював відповідачу, що приладом зафіксована швидкість автомобілів, які рухались попереду, а з показань приладу не було видно, що приладом зафіксовано саме швидкість автомобіля, яким керував позивач, оскільки він не мав функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; крім того, на приладі був відсутній час фіксації швидкості.

      Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

     В постанові в справі про адміністративне правопорушення зазначено, що швидкість руху вимірювалась за допомогою приладу „Радіс”. Однак, позивач зазначає, що прилад „Радіс” не має функцій фото- і кінозйомки, відеозапису (наказ МВС України від 01.03.2010 р. № 33).

     Відповідно до пункту 1.6 Розпорядження МВС України від 21.05.2009 р. № 446 „Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису” вимагається виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень правил дорожнього руху (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).  

     Позивач звертає увагу на те, що не встановлено порядку фіксації адміністративних правопорушень Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 26.02.2009 р. № 77, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.04.2009 р. за № 374/16390, приладами які не мають функції фото-, кінозйомки або відеозапису.

     Оскільки, як вважає позивач, він рухався останнім за автомобілями, які рухались попереду з більшою швидкістю, то за допомогою приладу, який не має функцій фото-, кінозйомки або відеозапису неможливо визначити швидкість якого автомобіля вимірювалась.

      Крім того, відповідач зупинив позивача на в’їзді в с. Бережинка на відстані 200-300 м. від його початку.

      Пунктом 1.4 Розпорядження МВС України від 21.05.2009 р. № 466 „Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису” вимагається виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в’їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 м. від його початку.

     Таким чином, позивач вважає, що в порушення припису ч. 2 ст. 19 Конституції України дії відповідача щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення знаходяться поза межами будь-якої правової регламентації.

     Позивач зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить даних про допуск вказаного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”. Відповідач не надав сертифікат відповідності приладу „Радіс” та атестат відповідності комплексної системи захисту інформації в базі Держспецзв’язку, що є обов’язковим відповідно до ст. 8 Закону України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” та п. 18 ст. 16 Закону України „Про державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України”, оскільки згідно даних Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (Держспецзв’язку) пристрій автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху України „Радіс” органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв’язку не надавався, процедур державної експертизи або сертифікації пристрій автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху України „Радіс” не проходив, експертного висновку або Сертифіката відповідності у сфері захисту інформації він не має.

       Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України інформувала     (№ 8/1-2161 від 13.11.2008 р.) МВС України про необхідність забезпечення захисту інформації в автоматизованій системі реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом впровадження комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Автоматизована система реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не має впровадження комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Заяви на проведення державної експертизи комплексної системи захисту інформації в автоматизованій системі реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху по Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України немає.

      Тому зробити висновок щодо неможливості довільної зміни отриманих за допомогою пристрою автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху України „Радіс” відомостей, їх коригування, знищення, несанкціонованого доповнення, втручання в роботу пристрою автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху України „Радіс”, можна лише у разі позитивних результатів державної експертизи або сертифікації у сфері захисту інформації, а щодо неможливості вчинення тих самих дій стосовно внесених до автоматизованої системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відомостей під час її експлуатації – у разі позитивних результатів державної експертизи комплексної системи захисту інформації автоматизованої системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

     Згідно з законодавством України у сфері захисту інформації використання засобів захисту інформації (у визначенні ДСТУ 3396.2-97) та комплексної системи захисту інформації в автоматизованих системах вважається легальним, якщо вони мають документальне підтвердження своєї відповідності вимогам, встановленим нормативно-правовими актами. Для засобів захисту інформації це – Експертний висновок або Сертифікат відповідності, а для комплексної системи захисту інформації – Атестат відповідності. На даний час, як зазначає позивач, зазначених документів ні пристрій автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху України „Радіс”, ні комплексна система захисту інформації автоматизованої системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не мають згідно даних Держспецзв’язку.

    За правилом ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тому позивач просить визнати дії відповідача – інспектора ДПС Кіровоградської окремої роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області КИВЕ Федора Володимировича, щодо складання 11.08.2010 року постанови серії ВА № 191487 в справі про адміністративне правопорушення винесеної відносно нього – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за ст. 122 ч. 1 КУпАП, протиправними; скасувати зазначену постанову та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.

      У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.        

      Відповідач у судове засідання викликався, не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у зв’язку з чим, суд на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України проводить розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в ній доказів.

      Дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Судом встановлено, що 11.08.2010 року інспектором ДПС Кіровоградської окремої роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області КИВЕ Федором Володимировичем була винесена постанова серії ВА № 191487 в справі про адміністративне правопорушення, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (а.с. 4).

      Зазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВА1 № 007608 від 11.08.2010 року, складеного тією ж посадовою особою, з якого убачається, що позивач у своїх письмових поясненнях по суті порушення зазначив, що правила дорожнього руху  не порушував (а.с. 15).

       Розглядаючи зазначений спір, суд керується наступним.      

       Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб’єкта владних повноважень.

       Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Між тим, будь-які докази в обґрунтування правомірності своїх дій відповідачем не були надані після отримання ухвали суду про відкриття провадження, у зв’язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів.  

       Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

       Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Підтвердженням вчинення адміністративного проступку є докази.

       Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.  

        Всі ці факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб’єкта владних повноважень, повинно бути законним та обґрунтованим, і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

       В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, враховуючи, що позивач заперечував проти допущення ним порушень Правил дорожнього руху України.

        В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.  Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.          

      Відповідно до ст. 289 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає оскарженню протягом 10 днів з моменту її винесення. Позивач зазначений строк не пропустив.

        Як убачається із постанови про адміністративне правопорушення серії ВА               № 191487 від 11.08.2010 року, її копію позивач отримав у день винесення постанови, тобто, 11.08.2010 року. Згідно дати на вхідному штемпелі суду, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду 13.08.2010 року у встановлений законом десятиденний строк.                                                                                                                                                                            

  З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вина позивача ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП України, не доведена і постанова від 11.08.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення за це правопорушення підлягає скасуванню.

  Керуючись ст.ст. 3, 8, 11, 69, 70, 71, 86, 99, 158-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 247, 288, 289, 293 КУпАП України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кіровоградської окремої роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області КИВЕ Федора Володимировича про визнання дій посадової особи у винесенні постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу незаконними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

       Визнати дії посадової особи - інспектора ДПС Кіровоградської окремої роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області КИВЕ Федора Володимировича, щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення серії ВА № 191487 від         11.08.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень відносно ОСОБА_1 неправомірними.

       Скасувати постанову серії ВА № 191487 від 11.08.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

       Провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

       Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

       Повний текст постанови виготовлено 03.11.2010 року.

                         Суддя                                                                            Міхеєва В.Ю.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація