ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411
РІШЕННЯ
Іменем України
20.07.2006 | Справа №2-31/7266-2006 |
За позовом Територіального відділення Антимонопольного комітету України в АРК, м.Сімферополь.
До відповідача Ленінського виробничого управління житлово-комунального господарства, смт.Леніне
Про стягнення 2000,00грн.
Суддя А.В.Привалова
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Несіна О.Ф., головн.спеціаліст юр.відділу, довіреність №03/493 від 21.03.06р.
Від відповідача – не з’явився
Сутність спору: Територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АРК звернулось до господарського суду АРК з позовом до Ленінського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення з відповідача 1000,00грн. штрафних санкцій за порушення антимонопольного законодавства про захист економічної конкуренції та 1000,00грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням №57/05/37 від 31.10.03р. колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим застосовано до відповідача штраф в сумі 1000грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і відповідно до абз.2 ч.2 ст.52 цього закону. Також відповідно до п.5 ст.56 Закону за кожний день прострочення уплати штрафу нараховано пені в розмірі 1,5% від суми штрафу. В добровільному порядку сплату штрафу відповідач не здійснив, тому має заборгованість, яка повинна бути стягнута примусово у судовому порядку.
Відповідач у судове засідання не з’явився. Надав відзив на позов, в якому вказує, що відносно підприємства відкрита процедура ліквідації в межах справи про банкрутство, тому вважає, що відповідно до ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги позивача вважаються погашеними, оскільки вимога позивача є конкурсною кредиторською вимогою. З вказаних підстав просить в позові відмовити.
В порядку ст.77 ГПК України справа слуханням відкладалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Ленінське виробниче управління житлово-комунального господарства є комунальним підприємством, що здійснює свою діяльність на підставі госпрозрахунку відповідно до статуту.
Рішенням №52/05/30-03 адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим від 31.10.2003 року до відповідача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до абз.2 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» застосовано штраф в розмірі 1000,00грн.
Рішенням позивача визнано, що Ленінське ВУЖКГ займає монопольне положення на товарних ринках: «експлуатація і ремонт житлового фонду», «надання ритуальних послуг», «вивіз твердих побутових відходів» в територіальних межах смт.Леніне з 01.01.02р. по 01.08.03р. з часткою на ринку 100%. Також визнано, що Ленінське ВУЖКГ зловживало монопольним (домінуючим) положенням на ринку, що підпадає під дію ч.1 ст.13 Закону «Про захист економічної конкуренції».
Зазначене рішення позивач надіслав відповідачу супровідним листом від 05.11.2003р. №05/1914.
За клопотанням відповідача позивач своїм рішенням №02/05/04 від 12.01.04р. надав відстрочку сплати штрафу до 31.03.04р.
Рішенням позивача №33/05/51 від 30.07.04р. відповідачу надана розстрочка уплати штрафу до 30.09.04р.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф підлягає сплаті в строк 30 днів зі дня отримання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу нараховується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. Згідно розрахунку суми позову пеня складає 7545грн., але оскільки розмір пені не може перевищувати розміру штрафу позивач завив до стягнення 1000,00грн. пені.
Позивач 12.08.05р. направив лист-вимогу №05/1390 до відповідача про сплату штрафу і надання документу, підтверджуючого його сплату. Але відповідач штраф не сплатив, рішення про застосування штрафних санкцій у встановленому законом порядку не оскаржив. У зв’язку з чим територіальне відділення Антимонопольного комітету України в АРК звернулось з даним позовом про стягнення суми штрафу та пені у судовому порядку.
Згідно з п.7 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у випадку несплати у встановлені строки штрафу та пені їх стягнення проводиться у судовому порядку.
Суд не погоджується з доводами відповідача, що вимоги позивача вважаються погашеними, відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому що, на думку відповідача, ці вимоги є конкурсними кредиторськими вимогами, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду від 04.02.05р. порушено провадження у справі №2-26/2871-2006 про банкрутство Ленінського ВУЖКГ. Постановою господарського суду від 06.06.06р. визнано боржника – Ленінське ВУЖКГ банкрутом, відносно боржника відкрита ліквідаційна процедура, кінцевий строк ліквідації встановлено до 06.12.06р.
Відповідач помилково вважає, що дані вимоги територіального відділення Антимонопольного комітету України в АР Крим про стягнення штрафу та пені є конкурсними вимогами, які територіальне відділення повинне було заявити в межах справи про банкрутство.
За змістом Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення норм антимонопольного законодавства не є а ні конкурсними а ні поточними кредиторськими вимогами і не підлягають задоволенню у межах провадження у справі про банкрутство, проте на ці вимоги поширюється режим мораторію, введеного в межах справи про банкрутство.
Крім того, вимоги позивача не можуть вважатись погашеними, оскільки п.5 ст.31 Закону прямо не пов’язує момент погашення боргів з моментом винесення відповідної ухвали. Із змісту Закону слідує, що вимоги конкурсних кредиторів, які були заявлені несвоєчасно чи не заявлені, є погашеними не з часу затвердження реєстру кредиторів (тобто винесення відповідної ухвали суду), а з часу затвердження ліквідаційної процедури (закінчення ліквідації).
Вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство можуть бути предметом позову, заявленого в порядку в позовному провадженні.
За змістом абзацу 7 статті 1, частини 5 статті 12, частини 4 статті 17, частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій поширюється на вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язанями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи не належне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Отже нарахування позивачем Ленінському ВУЖКГ пені після порушення Господарським судом АРК провадження у справі про банкрутство та введення дії мораторію ухвалою суду від 04.02.05р. у справі №2-26/4723-2005 необгрунтовано і суперечить положенням спеціального Закону про банкрутство.
Але згідно розрахунку суми позову позивач нараховував пеню з 01.10.04.р. по 15.02.06р., що складає 503 дня і розмір пені дорівнює 7545грн.. З урахуванням положень Закону про банкрутство пеня повинна була нараховуватись з 01.10.04р. по 04.02.05р., що складає 127 днів – розмір пені 1905грн. Оскільки позивач застосував до відповідача згідно положень ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені 1000грн.(пеня не може перевищувати розмір штрафу), то пеня підлягає стягненню в повному розмірі.
Факт наявності порушення законодавства про захист економічної конкуренції та розмір штрафу, накладеного позивачем за встановлене порушення, не оспорюються відповідачем. Згідно зі ст. 33 ГПК України відповідач повинен надати докази сплати суми штрафу, але таких доказів відповідач суду не представив.
При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. Рішення оформлено і підписано 31.07.2006р.
На підставі викладеного, керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Ленінського виробничого управління житлово-комунального господарства (98200, АР Крим, смт.Леніне, вул.Комсомольська,40-а, ОКПО 03348287) в дохід Державного бюджету України м.Сімферополь (код платежу-23030300 рахунок №31118106500002 в УГК в АРК м.Сімферополь МФО 824026) 2000,00грн. штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
3. Стягнути з Ленінського виробничого управління житлово-комунального господарства (98200, АР Крим, смт.Леніне, вул.Комсомольська,40-а, ОКПО 03348287) в дохід Держбюджету України (рахунок №31118095600002 в банку одержувача - Управління держказначейства в АРК, МФО 824026, одержувач - Держбюджет, м.Сімферополь, код платежу – 22090200, ОКПО 22301854) держмито в сумі 102,00грн.
4. Стягнути з Ленінського виробничого управління житлово-комунального господарства (98200, АР Крим, смт.Леніне, вул.Комсомольська,40-а, ОКПО 03348287) на користь ДП «Судовий інформаційний центр» (рахунок №26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м.Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.