ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.08.2006 | Справа №2-27/11954-2006А |
За позовом – Суб’єкт підприємницької діяльності Урбах Сергій Вікторович, Білогірський район, с Зеленогірське, вул. Шкільна, 27.
До відповідача – Державна податкова інспекція в Білогірському району, м. Білогірськ, вул. Мира, 1.
Про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача – Лисенко Н. В., дор. у справі.
Від відповідача – Столбова О. Г., дор. у справі.
Сутність спору: Суб’єкт підприємницької діяльності Урбах Сергій Вікторович звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 10.07.2006 р. №0000541701/0 на суму 336631,5 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої ст.. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво”. Таким чином, позивач вважає, що реєстрація платником ПДВ суб’єкта підприємницької діяльності, який знаходиться на спрощеної системі оподаткування, є правом, а не обов’язком СПД. Також позивав вказав, що відповідно до акту перевірки перевіряючими були донараховані ПДВ та штраф санкції по ПДВ згідно до зведень по формі 1 ДФ, які не можуть являтися доказами у справі, так як ці данні не є документами первинного обліку і не можуть відображати фактичні розрахунки між підприємствами та підприємцем. Тобто, позивача важає, що фактично перевіряючими були застосовані непрямі методи, що є порушенням чинного законодавства України. Відповідно до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи забовязани діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що позивачем було допущено порушено ст.. 1 Указу Президента України від 28.06.1999 р. №746/99 “Про внесення змін в Указ президента України від 03.07.1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, відповідно до якого встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку і звітності вводиться для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з яким, включно членів її сімї протягом року знаходиться не більше 10 чоловік та об’єм виручки від реалізації продукції ( товарів, робот, послуг ) за рік не перевищує 500000 грн. Відповідач вважає, що позивач з початку 4 квартала 2005 р. не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, оскільки сума доходу 1623989,01 грн. ( 2123989,01 мінус 500000 грн. ) підлягає оподаткуванню по загальній системі оподаткування, чим порушено ст.. 5 Постанови Верховної Ради в АР Крим “Про деякі питання, пов’язані з нарахуванням та сплатою податків в АР Крим” №124 –3/02 від 19.06.2002 р. Таким чином, відповідач вважає, що позивач з 4 кварталу 2005 р. не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. В зв’язку з чим відповідно до вимог п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ з 01.10.2005 р., оскільки перевіркою було встановлено, що позивач отримав виручку від реалізації продукції ( робіт , послуг ) за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2005 р. без ПДВ в сумі 1122107 грн., обсяг поставки по ПДВ кінцевому споживачу за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2005 р. склав 1122107 грн., сума податкового забовязання по ПДВ – 224421 грн. До того ж , позивач декларації по ПДВ за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2005 р. до податкової декларації не подавав, суми податкового забовязання по ПДВ не сплачено до бюджету.
На підставі викладеного, просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
В період з 15.06.2006 р. по 29.06.2006 р. ДПІ в Білогірському районі було проведено виїздну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2006 р. По результатам перевірки було складено акт №23/1701/2443517350 від 29.06.2006 р.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем було допущено порушення ст.. 2 п. 2.3, п.п. 2.3.1, ст.. 7 п. 7.3 п.п. 7.3.1., ст.. 7 п. 7.7. п.п. 7.7.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 р. на суму 224421 грн., в тому числі в періодах – жовтень 2005 р. в сумі 224421 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0000541701/0 від 10.07.2006 р., відповідно до якого позивачу було визначено податкове забовязання по ПДВ у розмірі 336631,5 грн., в тому числі 224421 грн. основного платежу і 112210,50 грн. штрафних санкцій.
При таких обставинах справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.
Урбах Сергій Вікторович був зареєстрований Білогірською районною державною адміністрацією як суб’єкт підприємницької діяльності, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 23.03.2000 р. № 04055788Ф0020421.
На підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії В №001605 від 17.12.2004 р., позивач застосовував спрощу систему оподаткування, обліку і звітності з видом діяльності маршрутні перевози, пасажирське таксі.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 року N 746/99 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 року N 746/99 Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 року N 746/99 Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.
Під час перевірки було встановлено, що відповідно до зведення по ф. 1 ДФ, виручка позивача від реалізації продукції ( робіт, послуг ): за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2005 р. складає 601513,1 грн.; за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2005 р. складає 1122107,1 грн.
Відповідно до п. 5 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 року N 746/99 У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, відповідач вважає, що позивач з початку 4 квартала 2005 р. не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності і в зв’язку з чим повинен зареєструватися як платник ПДВ з 01.10.2005 р.
Позивач ж був зареєстрований в ДПІ в Білогірському районі як платник ПДВ лише 20.03.2006 р., свідоцтво платника ПДВ №51389144.
Однак у відповідності зі статтею 9 п.9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 1997 року (із внесеними змінами і доповненнями) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього
податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а"-"б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в"-"г" цього пункту.
Тобто виходячи з викладенного платнику податків який знаходиться на єдиному податку дано право вибіру реєструватися платником ПДВ чи ні.
Так згідно постанови КМУ від 16 березня 2000 р. N 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 450 ( 450-2001-п ) від 06.05.2001 ) п.2) у разі подання заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, передбаченої частиною сьомою статті 4, суб’єкт малого підприємництва, який до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності не був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєструється платником податку на додану вартість у порядку, визначеному законодавством;
4) крім суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб, визначених абзацом другим частини першої статті 6, платниками податку на додану вартість мають право бути також суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи. У разі коли суб ’яєкт малого підприємництва — фізична особа приймає рішення бути платником податку на додану вартість, на нього поширюється дія Закону України “Про податок на додану вартість”.
Суб’єкти малого підприємництва — фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво;
Так згідно цих роз’яснень, також підтвержується, що реєстрація платником ПДВ СПД – яка знаходиться на спрощеної системі оподаткування, є правом , а не обов’язком.
З акту перевірки №23/1701/2443517350 від 29.06.2006р. вбачається, що перевіряючими були донарахуванні ПДВ та штрафні санкції по ПДВ згідно зведень по формі 1 ДФ.
Однак суд вважає, що висновки перевіряючих не можуть ґрунтуватися лише на зведеннях по формі 1 ДФ, під час перевірки необхідно було дослідити ще і первинні документи податкового і бухгалтерського обліку, а цього зроблено не було. Вказане зведення по формі 1 ДФ не є документом первинного обліку і не може відображати фактичні розрахунки між підприємствами та підприємцем. Тобто фактично перевіряючими були застосований непрямий метод. Відповідач не досліджував витрати позивача, а за основу обчислення доходів використовував данні про грошові кошти, що надійшли на рахунок позивача від здійснення підприємницької діяльності по формі 1 ДФ.
Відповідно до п. п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Крім того, застосування непрямого метода здійснюється органами державної податкової служби за спеціальною процедурою, передбаченою нормами Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач повинен був отримати свідоцтво платника з 1 кварталу 2006 р., у відповідності до вимог п. 5 Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28 червня 1999 року N 746/99, що і було ним зроблено відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва №51389144 про реєстрацію платника ПДВ, виписаного державним податковим органом у відношенні позивача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Доводи відповідача про те, що для обчислення доходів позивача від реалізації продукції ( товарів, робот, послуг ) достатньо відомостей, відображених у зведенні по формі 1 ДФ не приймається судом до уваги, оскільки протирічить чинному законодавству України про оподаткування в зв’язку з усім вищевикладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було представлено достатніх доказів щодо правомірності винесення свого рішення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна і резулятивна частини постанови оголошено 15.08.2006 р.
Постанову складено у повному обсязі 22.08.2006 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в Білогірському районі від 10.07.2006 р. №0000541701/0 на суму 336631,5 грн. у повному обсязі.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь суб’єкта підприємницької діяльності Урбах Сергія Вікторовича, Білогірський район, с Зеленогірське, вул. Шкільна, 27, ( ідентифікаційний номер 2443517350, рахунків у банках не має ) 3,40 грн. державного мита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.