АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2010 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Шроля В.Р., Ященко І.Ю.
з участю: прокурора Вітанівської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Миронівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, який проявився у тому, що він 17 серпня 2010 року за попередньою змовою із ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим проникли до будинку, який розташований в АДРЕСА_1 в якому мешкає ОСОБА_4 Застосувавши до ОСОБА_4 насильство, яке не є небезпечним для її життя та здоров’я, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 намагалися заволодіти належними їй грошовими коштами, однак їх злочинні наміри не були доведені до кінця із мотивів, які не залежали від їх волі, оскільки коштів не було знайдено.
Кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України порушена 04 жовтня 2010 року.
07 жовтня 2010 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 115 КПК України. Постановою Миронівського районного суду Київської області від 09 жовтня 2010 року строк затримання ОСОБА_1 продовжено до десяти діб.
08 жовтня 2010 року СВ Миронівського РВ ГУ МВС України у Київській області дії ОСОБА_1 перекваліфіковано із ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України та порушено кримінальну справу.
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2010 року відмовлено в обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, затримання та взяття неповнолітнього під варту можливе лише у виняткових випадках, а таких випадків не встановлено, ті обставини, що інші, більш м’які запобіжні заходи не будуть мати належного результату, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
В апеляції прокурора вказано на незаконність постанови суду та необхідність її скасування. В обґрунтування апеляції прокурор послався на те, що судом при вирішенні питання про запобіжний захід не враховано тяжкість інкримінованого злочину, а також, що обвинувачений раніше судимий, на шлях виправлення не став та скоїв новий злочин. Вважав, що ОСОБА_1 перебуваючи на волі може ухилятися від слідства та суду. Просив постанову суду скасувати та направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляцію підтримав і підтвердив її доводи, просив апеляцію задовольнити, постанову суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд;
дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення.
За змістом ст. ст. 148, 155 КПК України запобіжний захід у виді взяття під варту застосовується до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилятися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжувати злочину діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, у справах про злочини за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
Запобіжний захід застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочину діяльність.
Згідно із вимогами ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягають врахуванню також: тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, її стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Цих вимог закону суд, при вирішенні питання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді взяття під варту, у повній мірі не дотримався, тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину та дані, що характеризують його особу судом із належною повнотою враховані не були. Судом не враховано те, що ОСОБА_1 раніше судимий, відносно нього порушено ряд кримінальних справ, знаючи про їх порушення він продовжував вчиняти злочини, серед яких є і тяжкі.
Залишення без уваги зазначених обставин призвело до прийняття судом поспішного рішення про відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
За наявності зазначених вище порушень вимог кримінально – процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними, постанова Миронівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 не може визнаватися законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд в процесі якого необхідно врахувати наведене, дослідити надані матеріали та прийняти по поданню законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора задовольнити.
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2010 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України запобіжного заходу у вигляді взяття під варту скасувати.
Матеріали за поданням начальника СВ Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області про обрання обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді взяття під варту направити на новий судовий розгляд до Миронівського районного суду, іншим суддею.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Шроль В.Р. Ященко І.Ю.
(підпис) (підпис) (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Ігнатюк О.В.