2-1478.07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 26 березня 2007 року

Шевченківський районний суд М.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Алексієнко К.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,заподіяної внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2007 р.ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд відшкодувати заподіяну внаслідок ДТП матеріальну та моральну шкоду.

Як зазначає позивач, 5.06.2006 р.в районі буд.7 по вул.Іванова в М.Запоріжжі за участю автомобіля «Фольксваген Пассат» д.н.НОМЕР_1 , що належить позивачу на праві власності та знаходився під керуванням водія ОСОБА_3,автомобіля «Мерседес» д.н.НОМЕР_2, що знаходився під керуванням відповідача ОСОБА_2,сталася ДТП,внаслідок якої автомобіль «Фольксваген Пассат» був технічно пошкоджений.

Актом автотоварознавчого дослідження № 212 від 17.06.2006 р. матеріальна шкода, заподіяна власнику а\м «Фольксваген Пассат » внаслідок пошкодження у ДТП,визначено у сумі 12 347 гр.78 коп.,за послуги експерта позивачем сплачено 440 гр.

Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2,який порушив п.п.10.1,12.З Правил Дорожнього руху України, внаслідок ДТП йому заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода у вигляді втрат як підприємця, додаткових витрат на оплату послуг таксі, розладу здоров*я та стосунків з оточуючими, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди у сумі 12 347 гр. 78 коп.,відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 гр., витрати з оплати послуг експерта-автотоварознавця в сумі 440 гр., витрати з оплати судового збору в сумі 123 гр.4 7 коп.та 8 гр.50 коп.,інформаційного збору ЗО гр.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, пояснивши, що 5.06.2006 р.з вини відповідача сталася ДТП за участю автомобіля позивача «Фольксваген Пассат» та автомобіля відповідача «Мерседес»,на місці ДТП працівники ДАІ проводили заміри, склали схему ДТП,опитали очевидців. Проведеною в процесі розгляду адміністративної справи експертизою була встановлена вина ОСОБА_2 в ДТП.Посилаючись на те,що матеріальна та моральна шкода заподіяна з вини відповідача , який безпосередьно після ДТП визнав себе в ньому винним, але після виклику ДАІ запропонував вирішувати питання відшкодування в судовому порядку та

 

2

до цього часу жодними діями шкоду не  відшкодував, просить  суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що вина відповідача ОСОБА_2.в ДТП не встановлена, висновок експерта автотехніка № 12 від 11.01.2007 р.вважає неправильним, відсутні докази на підтвердження моральної шкоди та розміру її відшкодування, просить суд відмовити в позові в повному обсязі .

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані письмові докази в сукупності, допитавши експерта, суд вважає,що позов заявлений обгрунтовано, підлягає частковому задоволенню на підстави встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановленого 5.06.2006 р.на вул.Іванова в районі буд.7 в М.Запоріжжі сталася ДТП-зіткнення автомобілів «Мерседес» д.н.НОМЕР_2,яким керував відповідач ,та «Фольксваген Пассат» д.н.НОМЕР_1 , що належить позивачу та перебував під керуванням водія ОСОБА_3.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача «Фольксваген» отримав технічні пошкодження,розмір матеріальної шкоди визначений експертом-автотоварознавцем в сумі 12 347 гр.78 коп.,про що наданий акт № 212 від 17.06.2006 p.,послуги експерта оплачені позивачем в суммі 440 гр.,про що надано квитанцію.

Факт технічного пошкодження автомобіля «Фольксваген» внаслідок ДТП не оспорювався в судовому засіданні,підтверджений матеріалами справи.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій спричинено збитки внаслідок порушення його цивільного права,має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 4.2 ст.22 ЦК України, збитками є:

втрати, понесені особою в зв*язку з пошкодженням або знищенням

майна,а також витрати, які особа понесла або повинна була понести для

поновлення свого порушенного права(реальні збитки).

Ч.З  названої  статті  передбачає, що  збитки  відшкодовуються  в

повному   обсязі, якщо   законом  або   договором  не   встановлено

відшкодування в меншому або більшому розмірі.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 12.01.2001 р. підтверджується, що власником а\м «Фольксваген Пассат» д.н.НОМЕР_1  є позивач.

Таким чином ,позивач внаслідок пошкодження своєї власності автомобіля-має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у встановленному законом порядку, розмір такої шкоди визначений експертом-автотоварознавцем та оформлений актом, який не оспорювався в судовому засіданні, суд приймає його до уваги при постановленні рішення.

 

з

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, на відповідній правовій підставі    володіючою    транспортним    засобом, механізмом, іншим объектом,використання  ,зберігання  або  утримання  якого  створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, судом встановлено, що в ДТП приймали участь два автомобіля, тобто матеріальна шкода була заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної ,а тому при вирішенні спору по суті необхідно керуватись ст.1188 ч.І п.1 ЦК України, який передбачає, що шкода ,заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,відшкодовується на загальних підставах,а саме шкода,заподіяна одній особі з вини іншої особи,відшкодовується винною особою.

Відповідно до роз*яснень Пленуму Верховного Суду України в п.З Постанови № 6 від 27.03.1992 р. »Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,шкода,заподіяна одному з власників з вини іншого-відшкодовується винним.

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи № 12 від 11.01.2007 р.,в діях водія ОСОБА_2 встановлена невідповідність вимогам п.10.1,п.12.З Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2. створив небезпечну обстановку на проїжжій частині, невиконання водієм ОСОБА_2  вимог п.10.1,12.З Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв*язку з подією ДТП.

Постановою Шевченківського районного суду М.Запоріжжя від 20.02.2007 р.провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3на піставі ст.38 КпАП України припинено.

На час розгляду справи постанова суду відповідачем не оскаржена.

Представник відповідача ставив під сумнів правильність зазначеного висновку експерта з тих підстав,що експерт -автотехнік дослідив питання трассології,не прийняв до уваги пояснення щодо обставин ДТП водія ОСОБА_2,не дав об*єктивну оцінку обставинам ДТП.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4,який складав висновок № 12 від 11.01.2007 р.,показав, що пояснення водія ОСОБА_2 щодо механізму ДТП неспроможні з технічної точки зору і з цих підстав не були прийняті до уваги, трассологічні питання ним не вирішувались, взаєморозташування об*єктів під час ДТП встановлено з наданих фототаблиць до акту автотоварознавчого дослідження та матеріалів адміністративної справи .

Аналізуючи обставини ДТП з урахуванням всіх пояснень сторін, письмових доказів, показів експерта, суд дійшов висновку, що порушення ПДР допустив саме відповідач ОСОБА_2., який в умовах дорожньої ситуації не прийняв передбачених ПДР України заходів для уникнення ДТП, його дії не відповідають вимогам п.10.1,12.З ПДР України,  він створив аварійну ситуацію, що має суттєве значення, в

 

4

діях водія ОСОБА_3 невідповідності вимогам ПРД України судом не встановлено.

Такий висновок суду грунтується як на матеріалах судової автотехнічної експертизи № 12 від 11.01.2007 p., матеріалах адміністративної справи ,відповідно до якої за фактом ДТП 5.06.2006 p.були складені схеми ДТП,опитані учасники ДТП та очевидці ДТП,показах експерта ОСОБА_4

Оскільки всі наведені докази не протирічать одне одному, узгоджуються з поясненнями позивача щодо обставин ДТП,а пояснення відповідача щодо обставин ДТП з технічної точки зору визнані неспроможними,суд приймає наведені вище докази за основу при винесені рішення як такі,що є достовірними та достатніми.

Таким чином,суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до створення аварійної обстановки,та як наслідок,зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого позивачу з вини відповідача була заподіяна матеріальна шкода,яка до цього часу не відшкодована.

Як передбачено ст.1192 ч.І ЦК України,враховуючи обставини справи,суд за вибором потерпілого може зобов*язати особу,яка заподіяла шкоду,відшкодувати її в натурі(передати річ того ж роду та якості,відремонтувати пошкоджену річ і т.ін.)або відшкодувати заподіяні збитки в поновму обсязі.

Позивач наполягав на грошовому вішкодуванні заподіяної шкоди,оскільки пошкоджений в ДТП автомобіль був ним відремонтований.

Як роз*яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 Постанови № 6 від 27.03.1992 р. »Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна,що не може використовуватись за призначенням,але має певну цінність,суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі,відповідальній за шкоду.

Судом встановлено,що після ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля позивачем збережено блок АВБ,який має певну цінність та після ремонту може бути використаний за призначенням.

Таким чином,зазначене майно підлягає передачі відповідачу ОСОБА_2 після відшкодування ним збитків.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди,суд виходить з наступного.

Ст.1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди фізичній особі , яка завдана їй неправомірними діями,особою,яка її заподіяла.

Відповідно до ст.23 ЦК України,моральна шкода полягає у стражданнях, які фізична особа потерпіла в зв*язку з знищенням або пошкодженням її майна.

 

5

Як пояснив позивач, пошкодження його власності -автомобіля-спричинило для нього значні нервові переживання та хвилювання, пов*язані як з ремонтом автомобіля, так і з необхідністю вирішувати питання відшкодування шкоди в судовому порядку. Крім того, за час ремонту автомобіля ним витрачались значні кошти на оплату послуг таксі, був втрачений дохід як приватним підприємцем.

Представник відповідача, визнавши, що внаслідок пошкодження майна позивач дійсно морально постраждав, не погодився з заявленою суммою відшкодування моральної шкоди і вважав її не підтвердженою доказами.

З урахуванням тих обставин, що пошкодження з вини відповідача власності позивача дійсно призвело до моральних страждань ОСОБА_3, порушення попередьного образу життя, необхідність відстоювати свої права тривалий час в судовому порядку,крім позивача, моральна травма була завдана іншим членам його родини, які також були позбавлені можливості користуватись автомобілем, що додало нервових переживань позивачу , а відповідач за час розгляду справи не виявив повагу до позивача,жодними діями не намагався усунути негативні наслідки порушень прав позивача, матеріальну шкоду не відшкодував,суд вважає, що в частині відшкодування моральної шкоди позов також доведений та грунтується на  законі, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим,суд вважає,що заявлена сумма відшкодування моральної шкоди не відповідає тим наслідкам,які встановлені судом,а тому суд дійшов висновку , що в частині відшкодування моральної шкоди позов підлягає частковому задовленню в суммі 1500 гр.,що відповідає заподіяній немайновій шкоді.

Відповідно до ст.88 ЦПК України,судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивач: по оплаті судового збору 123 грн.4 7 коп.з вимог майнового характеру та 8 гр.50 коп.з вимог про відшкодування моральної шкоди, інформаційний збір ЗО гр.,які підтверджені квитанціями.

На підставі викладеного ,керуючись ст.22,23,1167, 1187, 1188,1192 ЦК України,ст.З,10,11,57,88,212-215,218 ЦПК України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12 347 гр.78 коп., витрати по оплаті послуг експерта автотоварознавця в сумі 440 гр.,витрати по оплаті судового збору в сумі 123 гр.47 коп.та 8 гр. 50 коп.,інформаційний збір в сумі ЗО гр.,відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 гр.,а всього стягнути 14 448 гр.57 коп.

Передати відповідачу ОСОБА_2 блок АВЗ,який зберігається у позивача ОСОБА_1.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

 

6

Рішення може  бути  оскаржене  протягом  10  днів  після  його проголошення  до  апеляційного  суду  Запорізької  області  через Шевченківський районний суд М.Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.