РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         Справа № 2-735/2010 р.  

 8 листопада  2010  року                                                                                м.Надвірна

 Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області

в складі головуючого - судді:     Віетоняк М.Б,.

 секретаря:                                    Скоблей О.В.

позивача                                        ОСОБА_1.

представник позивача                 ОСОБА_2

представника відповідача,          Остап»юк Н.О.

третя особа                                    ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна справу за позовом ОСОБА_1  до Центральної районної лікарні Надвірнянського району, третя особа ОСОБА_4 про  визнання незаконними наказів про звільнення,  поновлення на роботі , стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування  моральної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:

      ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом  до Центральної районної лікарні Надвірнянського району, третя особа ОСОБА_4 про  визнання незаконними наказів про звільнення,  поновлення на роботі , стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування  моральної шкоди

 В судовому засіданні  позивач  підтримав  позовні вимоги  і   пояснив  , що  наказом № 115 від 12.07.2000  року по  Територіальному медичному об*єднанню   Надвірнянського району  його  було прийнято на посаду головного лікаря Надвірнянського  пологового будинку.  

      21.04.2010 року його звільнено із займаної  посади   згідно наказу  № 28-к головного  лікаря  Надвірнянської центральної  районної лікарні по статті 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін. Пізніше по лікарні було видано накази  за тим же № 28-к, але вже датований 20.04.2010 року   та    № 128 «Про дисциплінарне стягнення»  від 21.04.2010 року , згідно п. 2  якого його  звільнено із займаної посади   з 21.04.2010 року за згодою сторін.

      Накази про  його звільнення являються незаконними, так як видані з грубим порушенням трудового законодавства України, виходячи з наступних підстав.

     20.04.2010 року Координаційною радою головного управління охорони здоров»я облдержадміністрації з питань материнської та дитячої смертності, розглядалось питання про надання медичної допомоги породіллі ОСОБА_5 Після закінчення засідання його  та інших лікарів закликали  в кабінет  начальника  головного  управління охорони здоров»я Івано-Франківської ОДА, де під психологічним тиском  головного лікаря Надвірнянської  центральної районної лікарні ОСОБА_4 він  написав  заяву   про звільнення його з роботи за згодою сторін  з  20.04.2010 року. О 17  годині  20 хвилин  20.04.2010 року він  подав  заяву в канцелярію головного лікаря, в якій просив  вважати  його  заяву про звільнення недійсною і повернути йому .

    Однак,   незважаючи на  його  заяву 21.04.2010 року було видано наказ про  його  звільнення.  

Вважає,що незаконним звільненням з роботи йому завдано моральну шкоду,яка полягає в моральних стражданнях, внаслідок втрати нормальних життєвих зв*язків і   додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду він оцінює в сумі 15000 гривень.

     Просить постановити рішення, яким визнати незаконними п.2  наказу головного лікаря Надвірнянської ЦРЛ за № 28-к від 20.04.2010 року про звільнення його  з роботи, п.2 наказу головного лікаря Надвірнянської ЦРЛ за № 28-к від 21.04.2010 року про звільнення з роботи  та п.2 наказу за № 128 від 21.04.2010 року «Про дисциплінарне стягнення» , поновити його  на роботі і виплатити середньомісячний заробіток за вимушений прогул та моральну шкоду,понесені ним судові витрати.

    Представник відповідача, третя особа  позов не визнали , суду пояснили, що 20.04.2010 року позивач  добровільно написав  заяву про звільнення  його  з роботи з 20.04.2010 року за згодою сторін. Психологічного тиску на нього  з боку головного лікаря Надвірнянської  центральної районної лікарні ОСОБА_4 під час написання заяви про звільнення не було.   В той же день було винесено наказ № 28-к п.2 від 20.04.2010 року по лікарні про звільнення  позивача.  Наказів за № 28-к від 21.04.2010 року та № 128 від 21.04.2010 року «Про дисциплінарне стягнення»  не існувало взагалі, таких наказів головним лікарем не виносилось.  

      З  наказом № 28-к від 20.04.2010 року   про звільнення з роботи  позивач відмовився ознайомлюватися  , про що  20.04.2010 року було складено акт, наказ надіслано йому  додому , з яким він  ознайомився.

     Вважають, що позов позивача є безпідставним, звільнення проведено з дотриманням норм чинного трудового законодавства, просять в позові відмовити.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків , дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов  до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У відповідності із ст..36  п.1 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

  Судом встановлено,що згідно наказу № 115 від 12.07.2000  року по  Територіальному медичному об*єднанню   Надвірнянського району   позивача   було прийнято на посаду головного лікаря Надвірнянського  пологового будинку.  

  20.04.2010 року позивача   звільнено із займаної  посади  на підставі поданої ним заяви  згідно  з  наказом № 28-к по статті 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін, про що в книзі наказів по кадрах від 20.04.2010 року під № 12 значиться запис : наказ № 28-к про звільнення з роботи позивача   та інших.  

     Посилання позивача  на те, що існували наказ № 28-к від 21.04 2010 року та наказ № 128 від 21.04.2010 року нічим не підтверджено в судовому засіданні. Суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_3. про те, що існували накази за № 28-к від 21.04.2010 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та за № 128 «Про дисциплінарне стягнення»  від 21.04.2010 року, тому що такі накази в оригіналі сторонами не предоставлено суду, вони відсутні також в книзі наказів по кадрах та в книзі наказів по загальній діяльності.  Дані обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11

   В судовому засіданні  встановлено ,що на засіданні профкому Надвірнянської ЦРЛ від 26.04.2010 року розглядалась заява ОСОБА_1 . та інших лікарів про незаконне звільнення їх з роботи  згідно наказу  головного лікаря від 20.04.2010 року за  28-к.,   накази за № 28-к та за  № 128 від 21.04.2010 року  на профкомі не обговорювались.

    Таким чином, дослідивши всі зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що позивач  звільнений  з займаної посади згідно наказу № 28-к від 20.04.2010 року, який належним чином видано і зареєстровано в книзі реєстрації наказів.  Пояснення позивача, що заяву на звільнення він  написав  під психологічним тиском не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, вони спростовані поясненнями свідків  ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які були присутні при написанні позивачем заяви.

  Заява ОСОБА_1. про відкликання  заяви про звільнення від займаної посади зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції Надвірнянської ЦРЛ   21.04.2010 року під №399, тоді як наказ про звільнення вже винесено 20.04.2010 року.

  Як вбачається з роз*яснень  п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року із подальшими змінами, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк , визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Заява  позивача  про відкликання  заяви про звільнення від займаної посади зареєстрована у книзі вхідної кореспонденції Надвірнянської ЦРЛ   21.04.2010 року під №399, тоді як наказ про звільнення вже винесено 20.04.2010 року. Крім цього як встановлено в судовому засіданні  головний лікар  Надвірнянської ЦРЛ відмовився  анулювати дану домовленість про звільнення позивача з роботи.  

   Враховуючи вищенаведене,дослідивши всі зібрані по справі докази, суд вважає,що  порушень трудового законодавства при звільненні позивача з роботи не було ,  а тому позов вважає безпідставним.

 Позовні вимоги  щодо відшкодування моральної  шкоди  до задоволення  теж не підлягають , тому що  в судовому засіданні встановлено,що звільнення позивача з роботи  проведено  правомірно.

   На підставі ст.ст.36 п.1,221, 231,  233, 235,  237, 237-1 КЗпП України, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року із подальшими змінами,  керуючись ст.ст. 209,213,214,215  ЦПК України,суд

 ВИРІШИВ:

    В позові ОСОБА_1 до Центральної районної лікарні Надвірнянського району, третя особа ОСОБА_4 про  визнання незаконними наказів  про звільнення,  поновлення на роботі , стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу та  відшкодування  моральної шкоди відмовити.

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,   якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

              Суддя                                   підпис                            Вінтоняк М.Б..

    Згідно з оригіналом:

    Суддя     Вінтоняк М.Б.