№ 2-8467/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В.,
при секретарі – Маркові Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, -
ВСТАНОВИВ:
30.08.2010 р. позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни». Свої вимоги обґрунтовує тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». Згідно із ст. 6 вказаного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» (п. 12 ст. 71) зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п.41 підпункту 2 розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в цієї частині також були визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Вважає, що невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України і законам України.
Просив зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати щомісячну доплату до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 р. по 31 грудня 2007, з 22 травня 2008 року по день винесення судом рішення та надалі доки діє Закон , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву в якій вказав, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі. Просив про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника для участі у справі не направив, надав суду письмову заяву згідно якої не визнає заявлені позивачем позовні вимоги, вважає, що нарахування та виплата позивачу як «дитині війни» підвищення до пенсії провадиться відповідно до діючого законодавства, порушень з боку відповідача не допущено, тому підстав для задоволення позовних вимог немає. Просив про розгляд справи у відсутності представника.
Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням (а.с.7).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008, суд вважає їх такими, що підлягають до задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік, суд вважає їх такими, що підлягають задоволення з наступних підстав.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. та надалі доки діє Закон, суд виходить з того, що в період 2009 року та до дня ухвалення рішення було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивачу як “Дитини війни” на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак нарахування та виплата підвищення пенсії в період з 01.01.2009 р. по 14.06.2010 р. здійснювалося у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Що стосується вимоги позовної заяви про зобов’язання Відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату в майбутньому, - суд не може передбачити на майбутнє наявність правових підстав для задоволення цієї вимоги, - тому приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині не обґрунтовані й не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій.
Вимоги позивача щодо виплати конкретної суми на вимогах закону не базуються, оскільки розрахунок та виплата певної суми є обов'язком відповідача , а не суду.
Відповідно до п.34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93, органи Пенсійного фонду України звільняються від сплати державного мита.
П.5 ч.3 ст.81 ЦПК України передбачено: «Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою, або службової особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.»
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», постановою Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 10,11,57, 60, 209,212,214-215, 217 та 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень, про зобов’язання до нарахування щомісячної надбавки до пенсії, - задовольнити частково.
Визнати відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у нарахуванні й виплаті ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, - протиправною..
Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 17 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до даного районного суду.
Суддя