ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
24.07.2006 | Справа №2-22/10290-2006 |
За позовом - АБ «Експрес - Банк» в особі Кримської філії, м.Сімферополь
До відповідачів - 1) ВАТ « Інноваційно-Промисловий Банк» в особі Кримської філії
2) Малого приватного підприємства «АССО», м.Феодосія
Про визнання договору застави недійсним.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - Золотарьов О.Д. – пред-к, дов. від 13.03.2006 р.
Від відповідачів – 1) Пахотін С. М. – нач. відділу, дов. від 26.02.2004 р.
2) не з’явився
Сутність спору: АБ «Експрес - Банк» в особі Кримської філії (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним Договір застави б/н від 27.01.2006 р. , уладений між ВАТ « Інноваційно-Промисловий Банк» в особі Кримської філії та Малим приватним підприємством «АССО». Вимоги мотивовані тим, що вказаний договір укладений без згоди позивача в порушення положень Закону України «Про заставу».
ВАТ « Інноваційно-Промисловий Банк» надіслав відзив на позов ( вих 511 від 20.06.2006 р.) , в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що договір застави не є господарським договором, матеріали позову не підтверджують порушення прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Представник ВАТ « Інноваційно-Промисловий Банк» в особі Кримської філії (далі Банк) під час судового засідання, яке відбулось 24.07.2006 р., пояснив, що кредитний договір, для забезпечення виконання зобов’язань якого було укладено 27.01.2006 р. договір застави , виконаний, позичальник кошти повернув, тому немає підстав для задоволення позовних вимог.
Мале приватне підприємство «АССО» ( далі заставодавець) відзив на позов до суду не надіслало, явку свого представника у судові засідання не забезпечило, про час та дні їх проведення було сповіщено належним чином.
Суд , керуючись ст. 75 ГПК України, вважає можливим продовжити розгляд справи за наявним в ній матеріалам.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників учасників процесу, суд
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та заставодавцем 07.10.2005 р. був укладений договір застави для забезпечення вимог першого , яки випливають з кредитного договору № 306-05КЛ від 07.10.2005 , укладеного між сторонами , за умовами якого останній був зобов’язаний повернути позивачу до 06.10.2006 р. кредит у сумі 2200000 грн. зі сплатою 19% річних. Відповідно до п. 1.2. вказаного договору предметом застави було належне заставодавцю майно на суму 3820012 грн., а саме комплексна газова генераторна установка з системою утилізації тепло-когенераціону установку на базі газопоршневого двигуна, що складалось з блоку технологічних теплообмінників утилізації тепла для міні ТЕЦ ТEDOM CAT –1500 SPE № 01223, газопоршневої електростанції CATERPILLAR G 3520 B установка № CWD 00234, двигун № 04131 ( далі майно).
У п. 3.2.2 вказаного договору застави визначено обов’язок заставодавця внести предмет застави у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Згідно з п. 4.1.2. договора заставодавець був зобов’язаний не надавати майно під заставу, а також не обмежувати його іншими зобов’язаннями на користь третіх осіб без попередньо отриманої письмової згоди на це від позивача.
Вказаний договір застави був посвідчений нотаріально.
Майно було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Між банком та заставодавцем 27.01. 2006 р. був укладений договір застави, відповідно до якого останій для забезпечення виконання зобов’язань ПП “Октанойл” за кредитним договором № 05-2006 від 27.01.2006 р. , надав у заставу майно.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Ст.144 ГК України визначає, що майнові права та обов’язки можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивілних прав та обов’язків (ст.202 ЦК України). У ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед них визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Ст. 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення провочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком ( ст. 546 ЦК України).
В силу застави кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна перееважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави) ( ст.572 ЦК України).
Ст.588 ЦК України встановлює, що наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.
Відповідно до ст. 18 Закона України “Про заставу” наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
У матеріалах справи відсутні докази звернення заставодавця до позивача перед укладенням 27.01.2006 р. з банком договору застави майна з заявою про надання згоди на наступну заставу майна. Позивачу стало відомо про укдалення зазначеного договора застави тількі тоді, коли банк під час внесення предмету застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна дізнався про те, що майно, вже передано в заставу позивачу по договору від 07.10.2005 р.
Вивчивши надані сторонами документи, суд прийшов до висновку, що в силу положень ст. 558 ЦК України, ст. 18 Закона України “Про заставу” , укладений 27.01.2006 р. між банком та заставодавцем договор застави без одержання згоди позивача суперечить вказаним више положенням ЦК України та Закону України “Про заставу”, в силу чого відповідно до ст. 203 , 215 ЦК України, підлягають задоволенню вимоги позовної заяви по визнанню його недійсним.
За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 24.07.2006 р., оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Згідно зі ст. 84 ГПК України рішення оформлене та підписане 28.07.2006 р.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ХПК України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним Договір застави б/н від 27.01.2006 р. , уладений між ВАТ « Інноваційно-Промисловий Банк» в особі Кримської філії ( м.Феодосія, вул.Українська, 11, ЗКПО 24405871) та Малим приватним підприємством «АССО» ( м.Феодосія, вул.К.Маркса, 48, ЗКПО 30342684).
3. Стягнути з Відкитого акціонерного товариства « Інноваційно-Промисловий Банк» в особі Кримської філії ( м.Феодосія, вул.Українська, 11, ЗКПО 24405871, банковскі реквізити невідомі) на користь Акціонерного банку «Експрес - Банк» в особі Кримської філії ( м.Сімферополь, бул.Леніна 15/1, ЗКПО 26225162, МФО 384674, банковскі реквізити невідомі) 42,50 грн. – держмита, 59 грн. – витрат на ведення процесу.
4. Стягнути з Малого приватного підприємства «АССО» ( м.Феодосія, вул.К.Маркса, 48, ЗКПО 30342684, банковскі реквізити невідомі) на користь Акціонерного банку «Експрес - Банк» в особі Кримської філії (м.Сімферополь, бул.Леніна 15/1, ЗКПО 26225162, МФО 384674, банковскі
реквізити невідомі) 42,50 грн. – держмита, 59 грн. – витрат на ведення
процесу.
Накази видати після набрання рішенням законої сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.