Справа №2-а-8/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

        10 листопада 2010р.                 Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

 у складі головуючого                                          судді  Болоніної М.Б.

при секретарі                                                                  Шараповій О.О.

за участю позивача                                                         ОСОБА_1

                представника позивача                    адвоката ОСОБА_2                                        

    представників відповідачів                             ОСОБА_3, ОСОБА_4,                  

                                                                             ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м.Вільногірську  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільногірської  міської ради Дніпропетровської області, міського голови м.Вільногірська Федоренка Віталія Павловича, виконавчого комітету Вільногірської  міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування рішення міської ради та розпорядження міського голови, поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, міського голови м.Вільногірська Федоренка В.П. про визнання незаконними та скасування рішення міської ради та розпорядження міського голови про його звільнення з посади секретаря міської ради, поновлення на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул, де зазначає наступне.

Відповідно до постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської обл. від 31.12.2008р. позивача було поновлено на посаді секретаря міської ради. Рішенням Вільногірської міської ради від 08.01.2009р. №1040-62/V його було поновлено на зазначеній посаді з 13.30год., рішенням міської ради від 08.01.2009р. № 1045-62/V з 14.35год. його повноваження були достроково припинені без визначення строку припинення, а також без звільнення з посади секретаря ради та без розірвання трудового договору відповідно до вимог КЗпП України. Розпорядженням міського голови від 08.01.2009р. №1а-К його було звільнено з посади секретаря Вільногірської міської ради 08.01.2009р. за п.5 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Позивач вважає, що рішення міської ради і розпорядження міського голови є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, і посилається на те, що служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставах, визначених законодавством України, секретаря ради звільняє саме рада, а не міський голова, який не має  на це юридичного права. Відповідно до рішення міської ради, що оскаржується, міська рада не звільнила позивача, а шляхом проведення голосування достроково припинила його повноваження  без надання доручення міському голові    розірвати трудовий договір, укладений  з ним. Розірвання трудового договору з позивачем могло відбуватися лише на підставах та в порядку, визначеному главою III КЗпП України з посиланням на конкретну статтю, яка регламентує підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, але у рішенні та розпорядженні відповідачів такі підстави не зазначені,  конкретними фактами не обґрунтовані, тому позивачу незрозуміло, за які дії та у зв’язку з чим його було звільнено з посади секретаря ради. На думку позивача, міський голова фактично за власною ініціативою цілком безпідставно звільнив його з посади за п.5 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки цей пункт регламентує повноваження секретаря ради і не містить обґрунтувань звільнення.

Крім того, відповідно до листків непрацездатності позивач на момент винесення рішення ради про припинення його повноважень та розпорядження міського голови про звільнення знаходився на лікуванні і у відповідності до вимог ст.40 КЗпП України не міг бути звільнений у будь-який спосіб за ініціативою відповідачів за виключенням його власного бажання звільнитися, якого він не мав і не має на цей час.

 У своїх позовних вимогах позивач просив визнати вищезазначені рішення Вільногірської міської ради та розпорядження міського голови незаконними та скасувати їх, поновити його на посаді секретаря Вільногірської міської ради з 08.01.2009р., стягнути з Вільногірської міської ради заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у зв’язку з його незаконним звільненням, відшкодувати понесені судові витрати, у тому числі за надання правової допомоги адвокатом.

 Під час попереднього та судового розгляду справи позивач  неодноразово уточнював та доповнював свої позовні вимоги.  

      Так, у позові, поданому до суду 20.11.2009р. (ар.с.53-54), позивач зазначив, що у зв’язку з перебуванням на лікуванні, в тому числі і в умовах стаціонару обласної клінічної лікарні ім.Мечникова у м.Дніпропетровську, він за станом свого здоров’я та поганим самопочуттям не міг своєчасно, тобто протягом місяця з дня винесення відповідачами рішення та розпорядження про його звільнення, звернутись з позовом до суду, у зв’язку з чим вважає причини пропуску строку поважними і просить поновити пропущений строк звернення до суду з позовом.

    03.03.2010р. позивач звернувся до суду з аналогічним позовом (ар.с.88-90), зазначивши у колі відповідачів також виконавчий комітет Вільногірської міської ради для вирішення питання  про стягнення заробітної плати за вимушений прогул, оскільки заробітну платню під час виконання своїх обов’язків секретаря ради від отримував саме з рахунку виконкому, який є розпорядником коштів ради. Крім того, позивач уточнив свої позовні вимоги в частині стягнення компенсації за вимушений прогул за період з 08.01.2009р. по 08.04.2010р., визначивши її конкретною сумою – 44 095грн.95коп., та навів її розрахунок, посилаючись на те, що Вільногірським міським судом розглядалась адміністративна справа №2-а-15/08  за його позовом до тих же відповідачів про поновлення на роботі і стягнення компенсації за вимушений прогул, постанова по справі, якою було задоволено його вимоги, набрала законної сили. Згідно зазначеної постанови  розмір отриманого ним доходу в період часу з 01.01.2007р. по 31.10.2007р. склав без урахування матеріальної допомоги 29 397грн.90коп., тобто середньомісячна зарплата дорівнює 2939грн.79коп., яку і необхідно приймати до уваги при вирішенні питання про визначення розміру компенсації за вимушений прогул, оскільки цей розмір відповідачами до апеляційної та касаційної інстанцій не оскаржувався.  

      У своєму адміністративному позові, який надійшов до суду 19.07.2010р. (ар.с.116-118), позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення компенсації за вимушений прогул до 55 854грн.87коп., розрахувавши їх за період з 08.01.2009р. по 08.08.2010р.

У заяві про збільшення раніше пред’явлених позовних вимог (ар.с.136-138) позивач уточнив розмір компенсації за вимушений прогул, визначивши її сумою 95 913грн.62коп., розрахувавши за період з 08.01.2009р. по 08.11.2010р. на підставі довідки Управління ПФУ в м.Вільногірську Дніпропетровської обл. про розмір його доходу у 2007р., згідно якої його середньомісячна заробітна плата складає 4359грн.71коп.  

Крім того, під час судового розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині відшкодування за рахунок відповідачів його судових витрат, ухвалою суду від 08.11.2010р. (ар.с.170) відмова від частини позову прийнята судом, провадження по справі у цій частині закрито.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав у повному обсязі, суду також пояснив, що 08.01.2009р. о 8.00год. ранку він прийшов до міського голови, надав йому заяву, що він приступає до роботи згідно рішення суду і попросив надати йому робоче місце, оскільки кабінет, де він раніше працював, був зайнятий. Міський голова його з кабінету в грубій формі виставив, після чого йому стало зле, він о 8.50год.  викликав «швидку допомогу»,  йому було зроблено 2 уколи,  після чого він на таксі поїхав до міської лікарні, повідомивши про це секретаря ради Дроздіну Л.Г. Дільничний терапевт Калина І.Д. встановила його передінфарктний стан, видала направлення до стаціонару, позивач звернувся до приймального відділення і почав оформлюватися у відділення, але за дзвінком міського голови йому у госпіталізації відмовили, внаслідок чого він 09.01.2009р. був вимушений звернутися до обласної лікарні у м.Дніпропетровську, де його терміново було госпіталізовано, він проходив стаціонарне лікування більше місяця. Перебуваючи у лікарні, він дізнався, що 08.01.2009р. було скликано позачергову сесію Вільногірської міської ради, де його було поновлено на посаді секретаря ради, а також без  будь-якого обговорення  звільнено. Про те, що на сесії буде обговорюватися питання про дострокове припинення його повноважень, його не повідомляли, пояснення з приводу звільнення він не давав. На засіданні сесії ради, що відбулося 08.01.2009р. о 14.35год., була присутня зав. поліклінічним відділенням Вільногірської ЦМЛ Касьян О.М., яка є депутатом, вона повідомила сесію про те, що ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному.

Представник позивача висловився за те, що існують підстави для  задоволення позовних вимог, звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 звільнений з посади за неіснуючою у законодавстві підставою, розпорядження міського голови про звільнення сесією ради не затверджувалося, тобто винесено незаконно. Крім того, рішення сесії міської ради прийнято з порушенням регламенту, оскільки депутати у встановлений законодавством строк не були сповіщені про проведення сесії, порядок денний до них не доводився.

Представник відповідача – Вільногірської міської ради – позов не визнав, зауважив, що позивач у  позовній заяві навмисно спотворює  підставу свого звільнення і цитує не п.5.ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а п.п.5 п.3 ст.50, суду також  пояснив, що міська рада мала право достроково припинити повноваження секретаря ради, міський голова видав розпорядження на виконання рішення ради, звільнення ОСОБА_1 обґрунтовано здійснено за п.5 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», процедуру звільнення було цілком дотримано. Після поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря ради за рішенням суду та за наявності секретаря ради, який був законно обраний і працював, необхідно було шляхом таємного голосування припинити повноваження одного з секретарів, по результатах голосування депутати одноголосно прийняли рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 Про своє звернення до лікарні ОСОБА_1 нікого не повідомив, на дзвінки не відповідав, на час прийняття радою рішення про дострокове припинення його повноважень він на лікарняному не перебував, оскільки листок непрацездатності за 08.01.2009р. був виданий йому лише 28.01.2009р. На думку представника міської ради, розрахунок заробітної плати позивача, який міститься у іншій справі, не може бути підставою для визначення суми компенсації за вимушений прогул.

Представники відповідачів – міського голови та виконавчого комітету Вільногірської міської ради – позов не визнали, повністю підтримали пояснення представника міської ради.

    Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.11,71 КАС України розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пропущений позивачем строк звернення до суду беззаперечно підлягає поновленню.

У відповідності до ст.ст.233,234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, у разі пропуску цього строку з поважних причин суд може його поновити.

 З пояснень позивача під час судового розгляду, підтверджених документально (ар.с.7,8,9), виходить, що він у період з 08.01.2009р. по 13.02.2009р. перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, тому суд знаходить причини пропуску строку звернення позивача до суду поважними і вважає за необхідне його поновити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду свою заяву на ім’я міського голови від 08.01.2009р., де повідомив про намір приступити до виконання обов’язків секретаря міської ради і просив забезпечити його робочим місцем (ар.с.121); рішення Вільногірської міської ради від 08.01.2009р. №1040-62/V «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. на вимогу постанови Вільногірського міського суду від 31.12.2008р. №2-а-15/08» (ар.с.4); рішення Вільногірської міської ради від 08.01.2009р.   № 1045-62/V «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вільногірської міської ради V скликання Дніпропетровської обл.» (ар.с.5); розпорядження міського голови м.Вільногірська Дніпропетровської обл. від 08.01.2009р. №1а-К «Про звільнення ОСОБА_1» (ар.с.6); витяг з трудової книжки із записами щодо його обрання секретарем міської ради, дострокового припинення повноважень секретаря ради і звільнення по п.3 ст.40 КЗпП України (за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором), поновлення на попередній посаді, звільнення з посади секретаря міської ради по ст.50 п.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ар.с.140); листки непрацездатності, видані Вільногірською ЦМЛ (ар.с.7) та обласною лікарнею ім. Мечникова (ОЛМ)  (ар.с.8,9), згідно яких ОСОБА_1 перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з 08.01.2009р. по 13.02.2009р.; виписку з історії хвороби за час перебування у кардіологічному відділенні ОЛМ з 09.01.2009р. по  26.01.2009р. (ар.с.59), згідно якої ОСОБА_1 поступив до відділення у стані середньої тяжкості для уточнення діагнозу артеріальної гіпертензії і верифікації можливої ішемічної хвороби серця, був госпіталізований до стаціонару; постанову Вільногірського міського суду від 31.12.2008р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Вільногірської міської ради депутатів про визнання незаконними та скасування рішень Вільногірської міської ради, поновлення  на посаді і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ар.с.77-81), яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009р. (ар.с.82-86).

  За клопотанням представника позивача було витребувано довідку міського голови і головного бухгалтера виконавчого комітету Вільногірської міської ради (ар.с.64), згідно якої ОСОБА_1 під час роботи на посаді секретаря Вільногірської міської ради отримував заробітну плату з фонду оплати праці виконкому з місцевого бюджету, середньоденна заробітна плата за 2 останні календарні місяці його роботи – вересень і жовтень 2007р. –  без урахування матеріальної допомоги, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та компенсації за невикористану відпустку становила 133,16грн., а також довідку управління ПФУ в м.Вільногірську Дніпропетровської обл. (ар.с.68), де зазначається доход ОСОБА_1 у вересні 2007р. у сумі 2865,93грн, у жовтні 2007р. – 5853,50грн.

Згідно медичної документації, наданої позивачем для огляду у судовому засіданні, зокрема, індивідуальної карти амбулаторного хворого і медичної карти стаціонарного хворого, встановлено наступне.

  08.01.2009р. о 9.00год. відділенням швидкої допомоги Вільногірської ЦМЛ складено сигнальний лист дільничному лікарю, згідно якого артеріальний тиск ОСОБА_1 становив 220/130, йому зроблено 2 ін’єкції лікарських засобів.  В цей же день  об 11.30год. він був оглянутий терапевтом, встановлений діагноз: «Гіпертонічна хвороба  II ст., висока АГ, криз. ІХС, ст. стенокардія», підтверджений кардіограмою, видане направлення до денного стаціонару, куди він поступив о 12.30год. Лікарем денного стаціонару було зроблено висновок, що він підлягає лікуванню у терапевтичному відділенні, о 13.05год. він був оглянутий зав. терапевтичним відділенням, отримав направлення на консультацію до лікаря –кардіолога обласної лікарні, куди прибув 09.01.2009р. о 10.30год.

Заперечення відповідачів проти позову обґрунтовані наступними документами та матеріалами.

У відповідності до протоколу №70  62-ї позачергової сесії міської ради V скликання від 08.01.2009р. та пов’язаних з проведенням сесії документів  (ар.с.157-169) до порядку денного були включені питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Вільногірської міської ради на вимогу постанови суду від 31.12.2008р. та про дострокове припинення повноважень секретаря Вільногірської міської ради у зв’язку з необхідністю припинити повноваження одного з двох секретарів міської ради, які були законно обрані; ОСОБА_1 08.01.2009р. з 13.30 год. був поновлений на посаді секретаря Вільногірської міської ради на вимогу постанови Вільногірського міського суду від 31.12.2008р. по справі №2-а-15/08; шляхом таємного голосування депутати одноголосно вирішили достроково припинити повноваження секретаря Вільногірської міської ради ОСОБА_1 08.01.2009р. з 14.35год.

Згідно повідомлення в.о. головного лікаря Вільногірської ЦМЛ Сягайло Н.І. (ар.с.122),    ОСОБА_1 08.01.2009р. мав ознаки тимчасової втрати працездатності, був оглянутий  чотирма лікарями, три з яких зробили висновок про необхідність госпіталізації, а значить, і видачі листка непрацездатності. Завідувач терапевтичного відділення необґрунтовано відмовив у госпіталізації хворого, не проконтролював явку хворого до дільничного лікаря з метою видачі ЛН на період амбулаторного лікування, видав направлення до ОКЛ ім.Мечникова на консультацію.  28.01.2009р. ЛКК ЦМЛ винесла рішення про видачу ОСОБА_1 листка непрацездатності на 08.01.2009р.  Письмові пояснення зав. терапевтичним відділенням Штепи Ю.А. і зав. поліклінікою Касьян О.М. (ар.с.126,127) відповідають  вищезазначеному листу в.о. головного лікаря Сягайло Н.І.

Надаючи юридичну оцінку обставинам справи суд  враховує наступне.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.  

Виходячи з положень ст.ст.69,70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Аналізуючи та оцінюючи в сукупності зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що суб’єкти владних повноважень – Вільногірська міська рада, міський голова – при винесенні відповідних рішень, що оскаржуються позивачем, діяли необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, з порушенням права позивача на участь у процесі їх прийняття, тобто з порушеннями вимог пунктів 3,5,9 ч.3 ст.2 КАС України, а також з порушенням норм діючого трудового законодавства України.

Згідно ст.5-1 КЗпП України (далі – КЗпП) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, підстави припинення трудового договору регламентуються ст.36 КЗпП.

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. (з подальшими змінами та доповненнями) передбачає, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням  особливостей, передбачених цим Законом (ст.7); крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншим законами України (ст.20).

Відповідно до п.6 ст.40 КЗпП власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше займав цю посаду, поновлення є підставою для звільнення у тому випадку, якщо воно проводиться відповідно до законодавства.

Однак, під час проведення позачергової сесії Вільногірської міської ради 08.01.2009р. депутати міської ради без будь-якого додаткового обговорення та посилання на законодавчі акти,  зробили висновок, що при вирішенні питання про дострокове припинення повноважень одного з секретарів міської ради  закон порушено не буде, тому знайшли за можливе вирішити це питання у відсутність на сесії ОСОБА_1, позбавивши його права надати будь-які пояснення та доводи, і за результатами таємного голосування вирішили достроково припинити повноваження секретаря міської ради ОСОБА_1, якого було поновлено на посаді за рішенням суду.  

Крім того, у відповідності до ч.3 ст.40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім  звільнення за п.5 цієї статті, тобто за нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності).

 Пленум Верховного Суду України у  п.17 своєї постанови  від 06.11.1992р. №9  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами) також зазначає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Тимчасова непрацездатність позивача 08.01.2009р., тобто у день його звільнення з посади, доведена поясненнями позивача під час судового розгляду справи, медичними документами та письмовими поясненнями посадових осіб Вільногірської центральної міської лікарні, дослідженими судом безпосередньо в судових засіданнях.

Таким чином, існують підстави вважати звільнення ОСОБА_1 незаконним, до того ж воно проведено з порушенням порядку звільнення, тому рішення міської ради та розпорядження міського голови необхідно скасувати, позивач підлягає поновленню на посаді секретаря Вільногірської міської ради. Поновлення на посаді має бути здійснено з 09.01.2009р., тобто з дня, наступного за звільненням, оскільки день звільнення позивача – 08.01.2009р. – є останнім днем його роботи.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача компенсації за вимушений прогул суд враховує наступне.

У відповідності до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

П.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами) встановлює, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

У відповідності до п.2 зазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати (із відповідними змінами та доповненнями) середньомісячна заробітна плата за вимушений прогул обчислюється виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п.4 цього Порядку, який передбачає, що у випадках проведення нарахувань, виходячи із середньої заробітної плати, коли працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги дані про нарахування заробітної плати ОСОБА_1, витребувані від відповідачів за ініціативою суду (ар.с.142-156), які відносяться до періоду роботи позивача у 2007р., суд знаходить помилковими розрахунки позивача щодо визначення розміру компенсації за вимушений прогул, які були наведені ним як у позові від 03.03.2010р. (ар.с.88-90), де за основу були взяті відомості про заробітну плату ОСОБА_1, отримані при розгляді іншої судової справи, так і у заяві про збільшення позовних вимог від 22.10.2010р. (ар.с.136-138), коли розрахунок було проведено на підставі довідки Управління ПФУ у м.Вільногірську, яка містить дані про доход застрахованої особи ОСОБА_1 у вересні та жовтні 2007р. з урахуванням виплаченої йому матеріальної допомоги та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

 Крім того, суд вважає, що нарахування компенсації за вимушений прогул слід здійснити за період, який не перевищує один рік, оскільки вбачається часткова вина позивача у тривалому розгляді справи. Так, у своєму первісному позові (ар.с.2-3) позивач не зазначив вимогу про поновлення пропущеного з поважних причин строку звернення до суду, що викликало необхідність уточнення позову (ар.с.53-54), лише 03.03.2010р., тобто більше, чим через рік після подачі позову,  позивач визначився з колом відповідачів у справі, конкретизував суму заробітної плати, яка, на його думку, підлягає стягненню  за час вимушеного прогулу, і навів її розрахунок, хоча виконавчий комітет Вільногірської міської ради на запит суду, зроблений за клопотанням представника позивача, надав відомості щодо отриманої ОСОБА_1 заробітної плати  17.12.2009р. (ар.с.63-64), а Управління ПФУ в м.Вільногірську направило суду відповідну довідку 20.01.2010р. (ар.с.68).

Таким чином,  розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 08.01.2009р. по 08.01.2010р. становитиме 30 900грн. з розрахунку:

2575грн. (посадовий оклад секретаря ради у відповідності до штатного розпису виконкому Вільногірської міської ради станом на 01.01.2009р., тобто на час звільнення позивача з посади –   ар.с.155) х 12 місяців = 30 900грн.

У відповідності до ст.235 КЗпП України та ст.256 КАС України рішення суду у  частині поновлення позивача на роботі підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.2,7,9,11,102,158-163,167,186,254,256  КАС України,  ст.ст. 40, 221, 232-235 КЗпП України, суд

 П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вільногірської  міської ради Дніпропетровської області, міського голови м.Вільногірська Федоренка Віталія Павловича, виконавчого комітету Вільногірської  міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування рішення міської ради та розпорядження міського голови, поновлення на роботі, стягнення компенсації за вимушений прогул задовольнити частково.

Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вільногірської міської ради від 08.01.2009р.   від 08.01.2009р. № 1045-62/V «Про дострокове припинення повноважень секретаря Вільногірської міської ради V скликання Дніпропетровської обл.»  

Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Федоренка Віталія Павловича від 08.01.2009р. №1а-К  «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Вільногірської міської ради з 09.01.2009р.

Стягнути з виконавчого комітету Вільногірської міської ради (51700 м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул.В.Варена, 15) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської обл., який мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер  НОМЕР_1,   середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.01.2009р. по 09.01.2010р. у сумі        30 900грн., у решті позовних вимог відмовити.

 Постанову в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову подається до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області протягом  10 днів  з дня її проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги  постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

      Копію постанови в порядку ст.167 КАС України направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом 3 днів з дня її ухвалення чи складення у повному обсязі або вручити безпосередньо  в суді під розписку у разі їх звернення.  

СУДДЯ                                                                  М.Б.БОЛОНІНА