Справа № 2-296/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2007 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Корзаченка В.М.,

при секретарі Ямі С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Носівського районного суду цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2007 року до Носівського районного суду надійшла позовна заява ЗАТ КБ „ПриватБанк" у якій позивач зазначає, що 30 червня 2006 року, на підставі договору № CNNORK03160508, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9 390 (дев’ять тисяч триста дев’яносто) гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2, 00 % у місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 30 червня 2009 року. Однак, ОСОБА_1, взяті на себе по договору зобов’язання не виконує і на час звернення до суду з позовом, загальна заборгованість за кредитним договором склала 12 535 (дванадцять тисяч п’ятсот тридцять п’ять) гривень 04 копійки.

Представник позивача Бойко МП. у судових засіданнях, які проводились до зупинення провадження у справі, позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив позов задовольнити. Після відновлення провадження у справі, 04 грудня 2007 року до суду факсимільним зв’язком надійшло звернення від представника позивача щодо розгляду справи без його участі із зазначенням про підтримання позову у повному обсязі.

У судових засіданнях, які проводились до зупинення провадження у справі, відповідач позовні вимоги не визнавав, заперечував проти задоволення позову та пояснив суду, що кредиту в ЗАТ КБ „ПриватБанк" він не брав. Приблизно у кінці березня 2006 року, у нього зник паспорт про що він повідомив у сільську раду. Пошуки паспорта результатів не дали і він був змушений його поновити в органах внутрішніх справ. До нього додому приїжджали працівники банку і повідомляли про необхідність сплати коштів за кредитним договором. Він був дуже здивований такою інформацією, їздив з представниками банку у відділення банку, де дізнався, що він узяв у кредит кишеньковий комп’ютер, телевізор та холодильник, однак жодних зазначених речей він не брав. Після цього його викликали до прокуратури району і допитували по питанню оформлення кредиту.

У судові засідання після відновлення провадження у справі відповідач не з’являвся, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, які вони давали у судових засіданнях, вивчивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Прокурором Носівського району на запит суду надана інформація, що прокуратурою району дійсно було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання коштів у Носівському відділенні „ПриватБанку". Суть справи полягає в тому, що при наданні кредитів та перерахуванні коштів на рахунки приватних підприємців, були використані паспорта сторонніх осіб, при цьому кредитні договори не підписувались, а відповідні заяви про видачу кредиту не подавались.

Слідчим управлінням УМВС України в Чернігівській області на запит суду підтверджено, що ОСОБА_1 був допитаний у якості свідка по згаданій вище кримінальній справі, зазначивши, що свого паспорта ніколи нікому не давав, у його крадіжці підозрює свого раніше судимого родича, який і міг використати паспорт у злочинних цілях.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Однак надані позивачем копія кредитного договору від 30 червня 2006 року № CNNORK03160508, копія договору купівлі-продажу від 30 червня 2006 року № 10 та копія акта прийому-передачі товару від 30 червня 2006 року № 10, не містять жодних підписів та печаток і підтверджують те, що ці договори не укладалися, ОСОБА_1 не отримував зазначений кредит і не отримував відповідних товарів у приватного підприємця ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 215 ЦК України, ст. ст. 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 червня 2006 року № CNNORK03160508 у сумі 12 535 (дванадцять тисяч п’ятсот тридцять п’ять) гривень 04 копійки, а також 155 (сто п’ятдесят п’ять) гривень 35 копійок судових витрат відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.