АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

           Справа № 10-113-2010                    Головуючий 1-ї інстанції: Беспрозваний О.С.

           Категорія: запобіжний захід                   Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

                            У Х В А Л А    

                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                    Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                              апеляційного суду  Миколаївської області

    у складі:

    головуючої                                              Погорєлової Г.М.,                                              

    суддів                                                Пісного І.М., Пустовара М.Л.,

    за участю  прокурора                                  Данчука В.М.,

    обвинуваченої                                                     ОСОБА_2,

         23 квітня  2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2010 року, якою у відношенні :

    -  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Єнакієво Донецької області, громадянинки України, судимої 17.02.2002 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.307 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільненої 06.07.2004 р. постановою Тернопільського райсуду Тернопільської області умовно-достроково на 11 місяців 12 днів; обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2 ст.307 КК  України,                                                                                    

         - відмовлено в обранні  запобіжного  заходу  у  виді  взяття  під  варту.

   Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів.

         Обґрунтовуючи  відмову в обранні обвинуваченій запобіжного заходу у виді  взяття  під  варту, суд у постанові  зазначив, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, на утриманні в неї перебуває малолітня дитина, яка страждає на кілька захворювань. Будь-які підстави вважати, що обвинувачена може ухилитися від досудового слідства чи суду, по справі не встановлені.

Ці обставини суд визнав як такі, що вказують на недоцільність взяття ОСОБА_2 під варту.

В апеляції помічник прокурора, який брав участь у судовому розгляді подання, просить постанову судді скасувати, матеріали подання повернути до суду 1-ї інстанції на новий судовий розгляд.

Посилається на те, що ОСОБА_2 обгрунтовано обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, негативно характеризується, раніше судима за вчинення аналогічного злочину, вживає наркотичні засоби, не працює, тому не має законних джерел існування, що потягло вчинення злочину.

Зазначене, на думку апелянта, свідчить про можливість продовження обвинуваченою злочинної діяльності та про її намір ухилитися від слідства і суду.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляції, думку ОСОБА_2 про залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали справи та додатково надані апеляційному суду документи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За вимогами ч.2 ст.148 КПК України, запобіжні заходи  застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися  ухилитися від слідства і суду або від виконання  процесуальних рішень, перешкоджати  встановленню істини  у справі  або  продовжувати  злочинну  діяльність.

Відповідно до ст.150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у ст.148 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Згідно із роз’ясненнями п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”, у мотивувальній частині постанови слідчого про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, зокрема, зазначаються підстави для обрання такого заходу, мотивується висновок про їх наявність, наводяться аргументи на користь того, що  обвинувачений може ухилятися від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність і що застосування більш м'яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Проте, як вбачається із змісту постанови слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу, обставинами для його обрання визнані - вчинення обвинуваченою тяжкого злочину, відсутність роботи та джерел для існування.

Такі обставини ч.2 ст.148 КПК України не передбачені.

Вчинення тяжкого злочину є лише одною з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, нарівні з іншими, викладеними у ст.150 КПК України.

 Також у поданні не наведено жодних мотивів, що  ОСОБА_2 може ухилитися від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, а також що застосування більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити її належної процесуальної поведінки.

Зваживши на це, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченій такого суворого виду запобіжного заходу, як взяття під варту.

Суд належно зазначив у постанові обставини, які позитивно характеризують особу ОСОБА_2 і значно зменшують її суспільну небезпеку.

Щодо доводів  апелянта про залишення судом поза увагою тяжкості злочину, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Тяжкість злочину, при відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.148 КПК України, є недостатньою обставиною для взяття особи під варту під варту.

Посилання на відсутність джерел для існування спростовані наданою апеляційному суду довідкою про отримання пенсії в разі втрати годувальника.

Твердження щодо наркотичної залежності ОСОБА_2 не істотні, оскільки вона в даний час перебуває на лікуванні замісної терапії, що підтверджено відповідною довідкою Миколаївського обласного наркотичного диспансеру.

Доводи про антигромадський спосіб життя також не відповідають дійсності, що вбачається із змісту характеристики ОСОБА_2 та клопотання предзидента НАВІ «Час життя», за яким обвинувачена характеризується виключно позитивно.

Таким чином, колегія суддів визнає, що постанова районного суду є законною, оскільки при судовому розгляді подання виконані вимоги ст.165-2 КПК України.  

Керуючись  ст. ст.365, 366   КПК  України,  колегія  суддів

                                   у х в а л и л а :

          Апеляцію помічника прокурора Ленінського району м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2010 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.

    Головуюча

    Судді: