Справа  № 2-24/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я

                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня  2010  року Білогірський районний  суд Автономної Республіки Крим у складі:        

головуючого судді         - Борісенко Є.В.,

при секретарі:                -  Самбурській Н.О., Клімовій Ю.О.,

за участю:      позивачів                              -  ОСОБА_3, ОСОБА_4,

                        відповідачів                         -  ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників сторін                     адвоката ОСОБА_7,                

                                                            адвоката ОСОБА_8,

адвоката ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»   про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок злочину, третя особа по справі Закрите акціонерне товариство «Інгострах» та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6  про стягнення матеріальної та  моральної шкоди,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПАТ УСК «Княжа») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених скоєнням злочину. Позов обґрунтувала тим, що вона була потерпілою у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5,   у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 15 серпня 2008 року на 41 км. автошляху Сімферополь-Феодосія-Керч. У наслідок цієї  дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження, які були кваліфіковані судово-медичними експертами як ушкодження середньої ступені тяжкості, а потім на їх підставі отримала інвалідність. Вважає, що оскільки існує причинно-слідчий зв'язок між винними діями ОСОБА_5  та наступившими у неї негативними наслідками, то вона має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди, а також компенсації моральної шкоди, пов’язаної с погіршенням стану здоров’я та ушкодженням належного їй майна, у зв'язку з чим звернулась до суду.  

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15 серпня 2008 року за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вона отримала тілесні ушкодження, які були кваліфіковані як коротко часове погіршення стану здоров’я.  Також вказала, що внаслідок цього у неї погіршився зір, вона отримала погіршення зовнішності, оскільки вдарилась лівим боком, має необхідність приймати антидепресанти, у зв’язку з чим звернулася до суду.    

Ухвалою Білогірського районного суду від 02 березня 2010 року справи за позовом ОСОБА_3 та за позовом ОСОБА_4 об'єднанні у одне провадження. (а.с. 102).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник, позов підтримали у повному обсязі.

З зазначеним позовом відповідач ОСОБА_5 та його представник, не погодились та просили суд в його задоволенні, вказавши на то, що ДТП сталося не тільки з його вини, а також з вини ОСОБА_6, сума моральної шкоди дуже велика і не відповідає моральним стражданням ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_4 та її представник  позов до ОСОБА_3  підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 позов ОСОБА_4  не визнав, пояснівши що ДТП сталося з вини ОСОБА_5, а також, що по кримінальним справам порушеним по факту ДТП ОСОБА_4  потерпілою не була, а тому у неї не має права вимагати відшкодування шкоди.

Представники ПАТ УСК «Княжа» та ЗАТ «Інгострах» у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, але ПАТ УСК «Княжа» звернулося до суду з заявою з проханням розглянути справу за їх відсутностю  (а.с. 51-53, 78-79,179-198).  

Суд, з урахуванням думки сторін по справі, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача ПАТ УСК «Княжа» та представника третьої особи СК «Інгострах», відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши сторони по справі та їх представників, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, дослідивши кримінальні справи  витребувані з архіву суду (№1-90/2009, №1-114/2009), суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовів, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна  сторона   повинна  довести  ті обставини, на які  вона  посилається  як на підставу своїх  вимог   або заперечень,  крім випадків, установлених  законом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає  цивільні  справи   не інакше  як за  зверненням  фізичних  чи юридичних  осіб,  поданим   відповідно   до цього Кодексу, в межах  заявлених  ними вимог    і на  підставі доказів   сторін та інших  осіб, які беруть  участь у справі.  

Відповідно  до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази  за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних  у справі  доказів. Жоден  доказ  не має  для суду наперед  установленого   значення. Суд оцінює  належність,  допустимість, достовірність кожного доказу  окремо, а також  достатність  і взаємний  зв’язок  доказів в їх сукупності.     Судом встановлено,

-   постановою Білогірського  районного суду АР Крим від 22 квітня 2009 року (справа 1-90/2009  а.с. 208-210)  кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 286 КК України була закрита та ОСОБА_5 був звільненій від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1, 6  ЗУ  «Про амністію» від 12.12.2008 р.

-   постановою Білогірського  районного суду АР Крим від 16 квітня 2009 року (справа 1-114/2009  а.с. 147-148)  кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України була закрита на підставі ст. 46 КК України за примиренням сторін.

-   між ОСОБА_5 та ПАТ УСК «Княжа» було укладено договір страхування, що підтверджується полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/7556172, строк дія якого - з 08 квітня 2008 року по 07 квітня 2009 року включно (а.с.60).  

-   ОСОБА_3 за фактом ДТП було виплачено ПАТ УСК «Княжа» страхове відшкодування у сумі 6373,87грн. (а.с.61, 181-197).

З вищевказаних постанов вбачається що кримінальні справи  були порушені за фактом ДТП, що мале місце при наступних обставинах: 15 серпня 2008 року біля 11 години 30 хвилин у світлий час доби сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок   зіткнення автомобілів «Форд-Транзіт», державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_6 та автомобіля ВАЗ -217030 державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 У наслідок ДТП пасажир автомобіля «Форд-Транзит» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості у вигляді закритого внутрішнє  суглобного оскольчатого зламання лівої плечової кістки зі зміщенням. ОСОБА_3 органами досудового слідства була визнана потерпілою. Інша особа, що постраждала у ДТП - ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, що привели до короткочасного розладу здоров’я та відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню, згідно даних судово-медичної експертизи,  ОСОБА_4 органами досудового слідства потерпілою не визнавалась. (кр.спр. 1-90/2009, 1-114/2009).    

Згідно з вимогами ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини в осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, під час судового засідання ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_5 вину у скоєнні спірного ДТП не визнали,  клопотань та заяв про призначення судової авто-технічної експертизи сторонами не заявлялося, суд приймає до аналізу, та до уваги висновок експерта наявний в матеріалах кримінальних справ №№1-90/2009, 1-114/2009р.

Як вбачається із висновку експерта, проведеного на підставі постанови слідчого від 09 січня 2009 року (а.с. 48-49 кр.спр. № 1-114), в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимог п.1.5, 2.3б, 10.1, 16.13 ПДР України; в діях водія ОСОБА_6 невідповідність вимогам п.12.3, 12.4 ПДР України. При цьому як Шабанов так і ОСОБА_6 мали технічну можливість попередити зіткненню. (а.с. 51-53 кр.спр. №1-114).

Задовольняючи позови частково, суд визначає ступінь вини учасників ДТП у відсотковому співвідношенні, а не у частках, з метою реального виконання рішення суду по виплаті моральної та матеріальної шкоди, враховуючи при цьому пояснення та доказі наявні в матеріалах кримінальних та цивільної справ.

Суд вважає, що ступінь вини учасників ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід встановити у співвідношенні 15 % вини в діях водія ОСОБА_6, та 85 % вини в діях водія ОСОБА_5 оскільки виникнення даної пригоди спричинено невідповідністю дій водія ОСОБА_6 невідповідністю двох п. 12.3, 12.4  ПДР України, а дій водія ОСОБА_5 вимогам чотирьох п.1.5, 2.3б, 10.1, 16.13  ПДР України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв’язку з виникненням даної пригоди, та у відсотках складають саме таке співвідношення. До цього висновку суд прийшов і враховуючи обставини ДТП за участю автомобілів  «ВАЗ» та «Форд».

 Згідно з роз’ясненнями в п.5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен  з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі  чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

 Відповідно до п.10 вище зазначеної постанови Пленуму ВС України у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеню вини кожної з них.

Так, вимога ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав, так з приводу зазначених ушкоджень з 15.08.2008 року по 27.08.2008 року ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні, їй було призначене лікування; за час лікування  ОСОБА_4 було затрачено 1061,83 грн., що підтверджується достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні (а.с.111-117). У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному  лікуванні, вона понесла матеріальні затрати на придбання ліків, що підтверджується довідками з лікарні  які приєднані до матеріалів справи, та які були досліджені при розгляді справи по суті, при цьому період призначення ліків та дати придбання ліків  на чеках співпадають. Але, суд задовольняє вимогу ОСОБА_4 з урахуванням ступінь вини учасників ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (1061,83/100*15= 237,11) у сумі 159 грн. 27 коп.

Вимога ОСОБА_3 до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» про стягнення матеріальної шкоди, теж підлягає частковому задоволенню. Так позивач у позови зазначає що повна матеріальна шкода з приводу стаціонарного та амбулаторного  лікування складає 7866,70 грн., саме така сума була витрачена ОСОБА_3 за час лікування. Але страхова компанія не зарахувала частину фіскальних чеків про придбання ліків та сплатила 6373 грн. 87 коп. (а.с.184), пославшись на те, що ці придбання не відносяться до головного захворювання. Суд критично відноситься до такої відмови ВАТ повної страхової сплати, оскільки у відмові не приведені окремі фіскальні чеки, які на думку ВАТ не відносяться до лікування ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному  лікуванні, вона понесла матеріальні затрати на придбання ліків, що підтверджується фіскальними чеками (а.с. 13-16) які приєднані до матеріалів справи, та які були досліджені при розгляді справи по суті, період призначення ліків та дати придбання ліків  на чеках співпадають, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  в частині відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю підлягають  сплаті. Але, суд задовольняє вимогу ОСОБА_3 з урахуванням ступеню вини учасників ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (7866,70/100*85= 6686 грн. 70 коп. (сума страхової виплати) -  6373 грн. 87 коп.(сплачена сума СК) = 312,83 ) у сумі 312 грн. 83 коп.

Вимога ОСОБА_3 до ВАТ «Українська страхова компанія «Княжа» про стягнення прострочки також підлягає задоволенню, оскільки страхова компанія була повідомлена належним чином про настання страхового випадку та зобов’язана була провести виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог ч.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до 02.09.2010 року, але прострочили, за що згідно ч.2 вищезгаданої норми закону повинен сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а саме у відповідності до даних НБУ з 12.08.2009 року по 31.12.2009 року встановлено залікову ставку у розмірі 10,25%, подвійна ставка  складає 20,50%. З 01.01.2010 року до 07.06.2010 року – залікова ставка складає 10,25%, з 08.06.2010 року по 07.07.2010 року – 9,5%, з 08.07.2010 року по 09.08.2010 року – 8,5%, з 10.08.2010 року – 7,75%. Так сума прострочи склала –   325 грн. 46 коп.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, яка спричинена неправомірними діями особистим правам фізичної особи, а також шкода, яка причинена майну фізичної особи відшкодовується  у повному обсязі особою, що їх причинила. Підставами для відповідальності та відшкодування за моральну шкоду згідно ст. 1167 ЦК України є наявність вини особи, яка цю моральну шкоду причинила.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яке причинено у наслідок порушення його прав. Моральною шкодою є :

1.   фізична біль та страждання, які фізична особа має у зв’язку з каліцтвом   або іншим ушкодженням здоров’я;

2.   моральних стражданнях, пов’язаних з тим, що вона або члени її родини мають у зв’язку з протиправною поведінкою у відношенні його самого або членів його родини;

3.   душевні страждання, пов’язані з знешкодженням належного йому майна.  

Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, яка причинена каліцтвом  або пошкодженням здоров’я може бути відшкодована однократно.  

У відповідності до ст.11, 27, 30 ЦПК України , сторони у судовому процесі мають рівні права та обов'язки, та зобов’язані на обґрунтування заявлених ними вимог надати суду  у відповідності до ст.59, 60, 62 ЦПК України, достовірні, допустимі  та належні докази.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу, або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодження здоров’я, у порушення права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку  з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому слід застосувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.

Так, відповідно до матеріалів справи "Бурдов проти Росії " (Розгляд по суті і справедлива сатисфакція), Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.

Суд встановлює наявність спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, разом з тим вважає, що сума у 50000грн., яку  ОСОБА_3 вимагає стягнути у відшкодування моральної (немайнової) шкоди  з ОСОБА_5 та 2550грн. з АТ «Українська страхова компанія «Княжа» є надмірною, а тому, приймаючи до уваги вказану конкретну справу Європейського суду, та керуючись принципом справедливості при визначенні суми компенсації,  зменшує її, стягнувши на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 15550 гривень, при цьому також взявши до уваги ступень вини  ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як  в момент ДТП так і після нього, а також при розгляді вказаної цивільної справи та матеріалів кримінальної справи, час находження ОСОБА_3 у лікарні та лікування травм отриманих внаслідок ДТП (а.с.8,9, 10,11,12); власні кошти, які були витрачені на призначене лікування (а.с.16), залишення інвалідом третьої групи (а.с.253), неможливість у повної мірі займатися привичної діяльністю (а.с.86), а також принцип справедливої сатисфакції, той факт що ОСОБА_5 після ДТП теж мав негативні наслідки зі здоров’ям (а.с.86),  дохід ОСОБА_5 (а.с. 87)

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування для завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до п.15.1, ст. 15  ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір першого типу).

Відповідно п.22.1 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.22.3 ст. 22 цього Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону (немайнова шкода). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При наявності явних ознак моральної шкоди, яка виразилась у стражданнях, негативних емоціях та переживаннях, значного погіршення фізичного та психічного здоров’я, пов’язаного з тілесними ушкодженнями, втратою єдиної дитини, позивачі довели суду наявності моральної шкоди в заявленому обсязі, тому суд, враховуючи принципи моральності, співмірності та достатності, задовольняє дані вимоги.

Стосовно розподілу немайнової шкоди між винним у ДТП та страховиком, суд розподіляє їх в наступному порядку: на користь ОСОБА_3 слід стягнути з ВАТ «Українська страхова компанія «Княжа» - 2550 грн. та з ОСОБА_5 – 13000грн.

Також, суд встановлює наявність спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди відповідно до її позовних вимог. ОСОБА_4 вимагає у відшкодування моральної (немайнової) шкоди теж 50000 гривен, але така сума є надмірною, а тому суд, приймаючи до уваги вказану конкретну справу Європейського суду та керуючись принципом справедливості,   також взявши до уваги ступень вини дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як  в момент ДТП так і після нього, а також при розгляді вказаної цивільної справи та матеріалів кримінальної справи, час находження ОСОБА_4 у лікарні та лікування травм отриманих внаслідок ДТП ( а.с. 117,115,126); власні кошти, які були витрачені на призначене лікування (а.с. 111-112,113,124-125), зменшує суму компенсації, стягнувши на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 550 гривень.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Страхова компанія виплатила ОСОБА_3 часткове страхове відшкодування, крім суми франшизі в розмірі 510 грн. (а.с 182).

На підставі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у випадку недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди й страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У цьому випадку страхове відшкодування, виплачене позивачу страховою компанією, не повністю відшкодовує суму матеріального збитку. Розмір невідшкодованого збитку складає 510 грн., а тому підлягає стягненню з ОСОБА_4

          При зверненні до суду позивачами не сплачувалися судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, але ОСОБА_3 понесла судові витрати (витрати на правову допомогу) у сумі 6000грн. (а.с.30,250), а ОСОБА_4 судові витрати (витрати на правову допомогу) 100грн. (а.с.122).    

На підставі викладеного та ураховуючи, що у справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру розмір судового збору не може бути меншим ніж 51 грн., із позовних заяв немайнового характеру - 8,50грн. а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи менше ніж 120 грн.,  тому слід стягнути: на користь держави - з   ПАТ УСК «Княжа»   судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн., із  ОСОБА_5 - судовий збір у розмірі 8,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн., із ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн.; на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу з   ПАТ УСК «Княжа»  - 1100грн., та з ОСОБА_5 – 1100грн.  

Керуючись ст. ст.15,22,37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п.3,5,10 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 23,1166,1167,1168,1194 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 10, 11, 27, 30, 57, 59, 60, 62, 88, 169, 212-215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 638 гривні 29 копійки за причинену  у наслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду та прострочи виплати.

Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 компенсацію моральної шкоди у розмірі 2550 гривень.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 510 гривен.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму компенсації моральної шкоди у розмірі 13000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Стягнути з  Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»  на користь держави: судовий збір у розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 60 грн. та на користь ОСОБА_3 за надану правову допомогу у розмірі 1100 гривен.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави: судовий збір  у розмірі 8,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 60грн. та на користь ОСОБА_3 за надану правову допомогу у розмірі 1100 гривен.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі  159 грн. 27 коп. та моральну у сумі 550 грн.

В іншій частині вимоги ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Стягнути зі ОСОБА_6 на користь держави судовий збір  у розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120грн.          

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а о собами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Головуючий: (підпис)     З оригіналом згідно.

Суддя:                                                                                                      Секретар: