Справа № 11-147/2007 року                                     Головуючий: в 1-й інстанції: Мороз В.М.

Категорія: ч.3 ст. 185, ст. 395 ККУ                         Доповідач: Бережний С.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«21»   лютого   2007  року  колегія  суддів   судової  палати  з   кримінальних  справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Кульбаби В.М.,

суддів: Бережного С.Д., Курдзіля В.Й., з участю прокурора: Бардецького О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора на постанову Чемеровецького районного суду від «12» січня 2007 року. Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, Хмельницької обл., українця, гр-на України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, одруженого, раніше судимого Чемеровецьким районним судом:

·         29.06.1993 року за ст. 140 ч.3 КК України до 1 року позбавлення волі;

·         30.10.1995 року за ст. 86-1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

·         23.12.1999 року за ст. 140 ч.2 і ст. 17 ч.2, ст. 145 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі;

·         23.12.2003  року за ст.   185  ч.3  КК  України до  3  років  8  місяців позбавлення волі

засуджено за ст.ст.:

185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 395 КК України до 6 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 81 ч. 4 КК України до призначеного покарання з цим вироком приєднано частково не відбуту частину покарання за вироком Чемеровецького райсуду від 23.12.2003 року і остаточно визначено засудженому покарання у вигляді 4 роки 2 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 96 КК України застосовано до засудженого примусове лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

Зараховано у строк відбування покарання дні утримання під вартою з 10.11.2006 року.

2

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - утримання під вартою. Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він після умовно-дострокового звільнення з місця позбавлення волі на шлях виправлення на став і в період відбуття покарання 8 листопада 2006 року близько 1 год. з метою викрадення майна, шляхом розбиття вікна та виважування дерев'яних дошок, проник в приміщення бару «Ромен», що по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав алкогольних напоїв на загальну суму 271 грн., тютюнових виробів на загальну суму 220 грн. та продуктів харчування на суму 441 грн. 65 коп. Загальна сума викраденого склала 932 грн. 65 коп.

Крім того, ОСОБА_1., перебуваючи під адміністративним наглядом в період з 28.10.2006 року і по 10 листопада 2006 року, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без поважних причин і повідомлення працівників міліції, самовільно залишив постійне місце проживання і проживав у скиртах та лісах поблизу с. Демківці.

В своїй апеляції прокурор просить змінити вирок суду через неправильне застосування кримінального закону, виключивши застосування до засудженого примусового лікування від алкоголізму.

При цьому апелянт посилається на те, що ОСОБА_1. страждає на захворювання алкоголізм, яке не становить небезпеки для здоров'я інших осіб, тому, на думку прокурора, у відповідності до роз'яснень п. 24 пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.05 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», до засудженого не може бути застосоване примусове лікування.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку апеляції, який просив змінити вирок місцевого суду, виключивши ст. 96 КК України, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.

Доведеність вини засудженого, кваліфікація його дій за ч.3 ст. 185 і ст. 395 КК України та призначена міра покарання в апеляції не оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, Заставний згідно акту огляду наркологічного диспансеру від 31.11.2006 року на а.с. 171 визнаний залежним від алкоголізму і потребує примусового лікування.

Разом з тим, примусове лікування на підставі ст. 96 КК України може бути застосоване до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Відповідно до роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», алкоголізм не становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

Зважаючи на наведене, доводи апеляції про безпідставність застосування судом до Заставного примусового лікування від алкоголізму заслуговують на увагу.

Оскільки райсуд застосував кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, вирок підлягає зміні з підстав, передбачених п.2 ст. 371 КПК України.

Керуючись ст.ст. 365, 366, п.4 ст. 373 КПК України, колегія суддів

2

Ухвалила:

Апеляцію прокурора задоволити.

Вирок  Чемеровецького  районного   суду  від  «12»   січня  2007  року  відносно

ОСОБА_1 змінити.

Виключити вказівку суду про застосування до ОСОБА_1. на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.

В решті вирок суду залишити без зміни.