Справа № 11-153, 2007року Головуючий в 1-й інстанції Трембач О.Л.
Категорія: cm.cm.190 ч.1, 189 ч.1,
15 4.2, 27 ч.4, 369 4.2 КК України Доповідач ДуфнікЛ.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ковтуна В.П.
суддів Бережного С.Д., Дуфнік Л.М.
з участю прокурора Бантюка І.М.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Томашівка Дунаєвецького району Хмельницької області, жителя М.Хмельницького,АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітня донька, раніше не судимого, -
засуджено:
· за ст. 190 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців обмеження волі,
· за ст. 189 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі,
· за ст.ст. 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2. засуджено за те, що він з метою незаконного збагачення, шляхом обману, в липні 2005 року заволодів належними ОСОБА_3. та ОСОБА_4. грошовими коштами на загальну суму 1250 євро (що станом на 15.07.2005 року по офіційному курсу НБУ становило 7624 грн.), необхідними, ніби - то для дачі хабара членам приймальної комісії Хмельницького національного університету з метою надання переваг ОСОБА_3. при вступі в даний вуз, тобто за заволодіння чужим майном шляхом обману.
Крім того ОСОБА_2. визнаний винним в тому, що 29 липня 2005 року він повторно, використовуючи необізнаність ОСОБА_3. та ОСОБА_4., ввівши в оману, отримав у ОСОБА_4. 300 доларів США (що станом на 29.07.2005 року по офіційному курсу НБУ становило 1515 грн.) для передачі як хабара паспортисту Хмельницького національного університету за приписку у гуртожиток ОСОБА_3., та 50 євро (що станом на 29.07.2005 року по офіційному курсу НБУ становило 305,53 грн.), як винагороду за його послугу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.2 КК України.
За вироком суду в березні 2006 року ОСОБА_2., запевнивши ОСОБА_3., що
2
це він допоміг їй вступити до університету та прописати її в гуртожиток Хмельницького національного університету, вимагав в останньої передати йому 600 доларів США (що станом на 06.03.2006 року по офіційному курсу НБУ становило 3030 грн.) за надані ним послуги, та в разі відмови ОСОБА_3. передати дані кошти, погрожував зробити все можливе для того, щоб вона не змогла здати іспити на черговій екзаменаційній сесії в університеті. 06 березня 2006 року близько 11 години ОСОБА_3. в службовому кабінеті ОСОБА_2., який розташований в приміщенні будинку молоді „Проскурів" Хмельницького національного університету по вул. Хотовицького, 2 в м. Хмельницькому передала на вимогу ОСОБА_2. 500 доларів США (що станом на 06.03.2006 року по офіційному курсу НБУ становило 2525 грн.).Після отримання вказаних грошових коштів ОСОБА_2. був затриманий працівниками міліції.
Як вбачається з апеляції захисника, він просить змінити вирок суду першої інстанції:
перекваліфікувати дії засудженого із ст. 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.2 КК України на ст. 15 ч.2, 27
ч.4, 369 ч.1 КК України та обрати мінімальне покарання, передбачене санкцією цієї статті,
пом'якшити покарання за ст. 189 ч.1 КК України, зменшити засудженому міру показання
за ст. 190 ч.1 КК України, оскільки призначене покарання виходить за межі санкції цієї
статті Кримінального кодексу України, та застосувати до засудженого ст.75 КК України.
Апелянт просить врахувати, що вчинені ОСОБА_2. злочини - середньої
тяжкості і не являють собою підвищеної небезпеки, засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, одружений, на утриманні має неповнолітню доньку та двох батьків похилого віку, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра, відшкодував частину шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2., який розкаявся у скоєному та разом із захисником ОСОБА_1. підтримав подану апеляцію, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції захисника, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, а вирок - зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2. у вчиненні злочинів підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і учасниками процесу не оспорюються.
Разом з тим, як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції кваліфікував один епізод від 29 липня 2005 року підбурювання ОСОБА_2. ОСОБА_5. до дачі хабара паспортисту Хмельницького національного університету з метою прописки ОСОБА_3. у гуртожитку університету за ст.ст. 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.2 КК України за ознакою повторності. Відповідно до примітки 3 до ст.368 КК України повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який злочин, передбачений цими статтями. Оскільки судом не визнано ОСОБА_2. винним у такому ж злочині по епізоду підбурювання до дачі хабара членам приймальної комісії Хмельницького національного університету з метою надання переваг ОСОБА_3. при вступі у даний вуз, вчиненому раніше ( як йому було пред'явлено обвинувачення), і такі дії кваліфіковано лише за ст. 190 ч.1 КК України, то не було підстав для кваліфікації дій засудженого за ст.ст. 15 ч.2,27 ч.4, 369 ч.2 КК України за ознакою повторності, в зв'язку з чим вказані дії засудженого підлягають перекваліфікації на ст.ст. 15 ч.2,27 ч.4, 369 ч.1 КК України з відповідним пом'якшенням покарання.
Перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_2. по заволодінню шляхом обману та зловживання довірою належними ОСОБА_4. 1250 євро з ч.2 на ч.1 ст. 190 КК України, суд першої інстанції призначив за цей злочин не передбачене санкцією покарання, в зв'язку з чим в цій частині вирок підлягає приведенню у відповідність до закону.
Відповідно до роз'яснення, що міститься в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду
3
України „Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (з наступними змінами, внесеними 10 грудня 2004 року постановою № 18), коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку необхідно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у вигляді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку. Однак, як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд не мотивував призначення засудженому ОСОБА_2. покарання у вигляді позбавлення волі за ст. 189 ч.І КК України, в той час як санкція даного закону передбачає більш м'який вид покарання. З врахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним за цей злочин пом'якшити засудженому покарання, призначивши його у вигляді обмеження волі.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_2. вперше притягується до кримінальної відповідальності, в апеляційному суді щиро розкаявся у скоєному, відшкодував частково заподіяну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, одружений, на утриманні має неповнолітню доньку, а також батьків похилого віку, колегія суддів вважає можливим звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
Ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2. задовольнити.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 22 грудня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_2. із ст.ст. 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.2 КК України на ст.ст. 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.1 КК України і призначити за цей злочин покарання у вигляді 2 років обмеження волі.
Пом'якшити покарання за ст. 190 ч.1 КК України, призначивши за цим законом 2 роки обмеження волі, та за ст. 189 ч. 1 КК України - 2 роки 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання остаточно призначити покарання у вигляді 3 років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2. від відбування покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі території України та не змінювати місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
В решті вирок залишити без зміни.