АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-89-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Андрощук В.В.
Категорія: запобіжний захід Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Царюка В.В.,
суддів: Фаріонової О.М., Пустовара М.Л.,
з а участю прокурора Якименка О.П.,
2 квітня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Заводського району м. Миколаєва на постанову судді Заводського районного суду м. Миколєва від 27 березня 2010 року, якою у відношенні:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шверін Німеччина, громадянина України, не судимого, обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України;
- відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в умисному спричиненні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого настала смерть потерпілої.
Відмовляючи у задоволенні подання слідчого суд у постанові зазначив, що хочя ОСОБА_2 і обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проте раніше він не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, сам повідомив правоохоронні органи про злочин, задовільно характеризується, має постійне місце проживання та роботи.
Саме лише обвинувачення у тяжкому злочині за відсутності інших обставин, які б вказували на підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, є недостатнім для обрання такого суворого запобіжного заходу, як взяття під варту.
В апеляції старший помічник прокурора просить постанову скасувати, матеріали подання повернути на новий судовий розгляд.
Посилається на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який може бути призначене покарання до 10 років позбавлення волі. Це є суттєвою підставою для взяття його під варту.
Крім того, суд не врахував, що злочин скоєно у стані алкогольного сп’яніння, що, на думку апелянта, свідчить про можливість настання суспільно небезпечних наслідків у разі залишення обвинуваченого на волі та про можливість продовження ним злочинної діяльності.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляції, вивчивши надані матеріали та матеріали кримінальної справи № 10030192, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За вимогами ч.2 ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду, або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до ст.150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у ст.148 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно із роз’ясненнями п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», у мотивувальній частині постанови слідчого про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, зокрема, зазначаються підстави для обрання такого заходу, мотивується висновок про їх наявність, наводяться аргументи на користь того, що обвинувачений може ухилятися від слідства й суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність і що застосування більш м'яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Проте, як вбачається із змісту постанови слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, обставиною для обрання визнано лише вчинення тяжкого злочину.
Також, у поданні не наведено жодних обставин, на підставі яких можна вважати, що обвинувачений ухилятиметься від слідства і суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, а також, що застосування більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити його належної процесуальної поведінки.
Зваживши на це, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу - взяття під варту.
Суд належно зазначив у постанові обставини, які позитивно характеризують особу обвинуваченого і значно зменшують її суспільну небезпеку.
Щодо доводів апелянта про вчинення тяжкого злочину, то така обставина, як вірно зазначив суд, при відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.148 КПК України, недостатня для взяття під варту.
Вчинення злочину у станні сп’яніння, відповідно до ст.67 КК України, є обставиною, що обтяжує покарання, тому не може враховуватись при вирішенні питання про запобіжний захід.
Таким чином, колегія суддів визнає, що постанова районного суду є законною, оскільки при судовому розгляді подання виконані вимоги ст.165-2 КПК України.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію старшого помічника прокурора Заводського району м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2010 року у відношенні ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий Судді: