АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-194-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Рудяк О.А.
Категорія: ст.185 ч.3 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Царюка В.В.,
суддів Маркової Т.О., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Максимишина О.Л.,
30 березня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2010 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, судимий 25.11.2009 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.ч.1,3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
засуджений:
- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарння більш суворим, призначено покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком від 25.11.2009 р., остаточно призначено до відбуття - 4 роки позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 4 вересня 2009 року, біля 10 години, з гаражу, розташованого у АДРЕСА_1, викрав металеві ворота, належні потерпілому ОСОБА_3, вартістю 900 грн.
7 вересня 2009 року, біля 11 години, він же, з того ж гаражу викрав металеву раму, завдавши ОСОБА_3 шкоду у розмірі 400 грн.
28 вересня 2009 року, біля 11 години, він же, зламавши вхідні двері, проник у підвал буд. № 57 по вул. Нікольській, звідки намагався таємно викрасти майно потерпілої ОСОБА_5: телевізійну антену, полки для посуду, металеві труби, кути, крани, миску, загальною вартістю 310 грн., але не довів злочинний намір до кінця, оскільки був на мысці затриманий потерпілою.
24 жовтня 2009 року, у період з 15 год. до 21 год. 30 хв., він же за декілька епізодів, через зовнішню огорожу проникнувши у двір буд. АДРЕСА_2, викрав металеві грати, належні потерпілому ОСОБА_6, вартістю 400 грн. Після того, зламавши замок, проник у підвал вказаного будинку, де викрав 2 шліфувальні машинки, паяльний набір, провід ШВПП та ПВС, автомати однофазні 16А,25А,100А, трьохфазні 40А, 3 перфоратори, газові різак та горілку, троси оцинкований та стальний, валік, зарядний пристрій, 2 акумулятори, належні ОСОБА_4, загальною вартістю 8134 грн. Крім того, реалізуючи єдиний злочинний умисел, викрав велосипед «Мустанг» потерпілого ОСОБА_7, вартістю 300 грн.
В апеляції засуджений просить пом’якшити покарання, із застосуванням ст.69 КК України, до 2 років позбавлення волі.
Вважає призначене покарання надмірно суворим, що є порушенням положень п.5 ст.367 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винність ОСОБА_2 у скоєні замаху на крадіжку та крадіжок за обставин, викладених у вироку, підтверджена сукупністю досліджених у судовому розгляді доказів, яким суд дав належну оцінку, правильно кваліфікувавши дії засудженого відповідно за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 - ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.
У цій частині вирок апелянтом не оспорюється.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене майже у нижчій межі санкцій кримінального закону, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (кілька злочинів, один з яких є тяжким), даних про особу ОСОБА_2 (негативної характеристики за місцем проживання), обставин, що помякшують покарання (каяття, явку з повинною).
Засуджений має судимість за скоєння аналогічних корисливих злочинів, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Тому рішення районного суду про необхідність обрання йому покарання у виді позбавлення волі та на визначений у вироку строк (із застосування ст.70 КК України) є вірним і достатньо вмотивованим.
Підстав, для пом’якшення покарання, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляції щодо застосування ст.69 КК України до покарання, призначеного за сукупністю злочинів (4 роки позбавлення волі), суперечать чинному кримінальному закону, яким передбачено можливість призначення покарання нище від нижчої межі, встановленої в санкції статті закону, лише при призначенні покарання за конкретною статтею обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Тому застосування положень ст.69 КК України до покарання, призначеного за правилами ст.70 КК України, є недопустимим.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2010 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий
Судді: