АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-215-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерявенко С.С.
Категорія: ст.122 ч.1 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Царюка В.В.,
суддів Гребенюк В.І., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Якименка О.П. ,
засудженого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
15 квітня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2010 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, раніше не судимий;
- засуджений ч.1 ст.122 КК України на 1 рік обмеження волі.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_4 відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 2750 грн.
За вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 7 грудня 2003 року, біля 16 години, знаходячись у приміщенні сторожки тракторної бригади ТОВ «Чорномор» у с. Федорівка Веселинівського р-ну Миколаївської області, під час сварки, виниклої на грунті особистих непризних стосунків, побив ОСОБА_4, завдавши ударів руками та ногами в обличчя і по тулубу, та спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений і захисник просять застосувати до призначеного покарання положення ст.75 КК України.
Вважають, що покарання є надмірно суворим та не відповідає тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, даним про особу засудженого.
Посилаються на відсутність судимості у ОСОБА_2, визнання ним вини, щире каяття, наявність сім’ї, утримання малолітньої дитини, думку потерпілого не позбавляти підсудного волі, значний сплин часу після вчинення злочину.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та захисника на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_2 у визнаному судом обвинуваченні за обставин, викладених у вироку, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами. Встановленим фактичним обставинам справи та наданим доказам судом 1-ї інстанції надана належна оцінка. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 КК України.
Вирок у цій частині апелянтами не оспорюється.
Що стосується покарання засудженого, то воно визначене судом у межах санкції кримінального закону, з урахуванням даних про особу ОСОБА_2, який є не судимим, щиро покаявся, характеризується задовільно, має на утриманні матір похилого віку та неповнолітню дитину, а також, що ним скоєно злочин середньої тяжкості.
Проте, колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції зазначені обставини враховані не достатньо, а також полишені без оцінки інші дані, що позитивно характеризують засудженого: повне визнання вини, незадовільний стан здоров’я, виховання неповнолітньої дитини без участі другого подружжя, думку потерпілого, який просив залишити ОСОБА_2 на волі, значний сплин часу після скоєння злочину, у період якого підсудний нових протиправних дій не вчиняв, що свідчить про його намір стати на шлях виправлення.
Зважаючи на викладене, а також, що по справі відсутні обставини, які б обтяжули покарання, колегія суддів, відповідно до ч.2 ст.65, ч.1 ст.75 КК України, приходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування призначеного покарання, тобто із застосуванням випробування та покладенням обов’язків, передбачених п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України.
Виходячи з наведеного, доводи апеляції є прийнятними, тому вирок районного суду має бути змінено у частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 січня 2010 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 у частині призначення покарання змінити.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
Засудженого ОСОБА_2 звільнити з-під варти у залі судового засідання.
В решті вищезазначений вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді: