АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-223-2009 Головуючий у 1-й інстанції: Кваша С.В.
Категорія: ст.185 ч.2 КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Дзюби Ф.С.,
суддів Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Данчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
16 квітня 2009 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2009 року, яким:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, судимий: 1) . 04.03.2004 р. Ленінським райсудом м. Миколаєва за ч.3 ст.185, ч.2 ст.269, 69,70 КК України на 2 роки позбавлення волі. Звільнений 09.03.2005 р. умовно-достроково на 7 місяців 27 днів; 2) . 07.07.2006 р. тим же судом за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.309, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі. Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області від 03.10.2006 р. вирок змінено, ч.2 ст.186 КК перекваліфіковано на ч.2 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбуття - 3 роки позбавлення волі. Звільнений 01.07.2008 р. постановою Миколаївського райсуду Миколаївської області від 20.06.2008 р. умовно-достроково на 10 місяців 8 днів;
- засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03.10.2006 р. і остаточно призначено до відбуття - 3 роки 3 місяця позбавлення волі.
Постановлено стягнути із засудженого на користь ОСОБА_3 відшкодування завданих збитків у розмірі 4010,42 грн.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 22 вересня 2008 року, приблизно о 14 год. 30 хв., він, знаходячись у приміщенні магазину «Аркан», розташованому у м. Миколаєві, вул. Будьонного, 2, таємно викрав 150 блоків сигарет, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 4010 грн. 42 коп.
В апеляції засуджений просить пом’якшити покарання, застосувавши до нього положення ст.69 КК України.
Посилається на те, що суд полишив поза увагою його стан здоров’я (захворювання на нічний енурез та порок серця), а також знаходження його у лікарняній камері.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_1 у визнаному судом обвинуваченні за обставин, викладених у вироку, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами. Встановленим фактичним обставинам справи судом 1-ї інстанції надано належну оцінку. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.
У цій частині вирок апелянтом не оспорюється.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене у межах санкції ч.2 ст.185 КК України, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (злочин середньої тяжкості), обставини, що пом’якшує покарання (визнання вини, щире каяття) та даних про особу засудженого (негативну характеристику).
Зважаючи на викладені обставини та характеристику особи, а також, що ОСОБА_2 вчинив новий аналогічний корисливий злочин у період умовно-дострокового звільнення з кримінально-виконавчої установи, що свідчить про його вперте небажання стати на шлях виправлення, рішення районного суду про необхідність обрання засудженому покарання у виді позбавлення волі та на визначений у вироку строк є вірним і достатньо вмотивованим.
Відносно доводів апелянта про необхідність врахувати стан його здоров’я, що на думку засудженого, є достатніми для застосування ст.69 КК України, то вони безпідставні, оскільки не підтверджені будь-якими фактичними даними. Більш того, стан здоров’я засудженого не зменшує суспільну небезпеку його особи та скоєного ним злочину.
При складанні покарань за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, суд застосував принцип часткового складання покарань, що також не можна вважати надмірно суворим.
Відповідно до викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення призначеного засудженому покарання.
Разом з тим, визнає за необхідне уточнити рішення суду 1-ї інстанції щодо застосування ст.71 КК України (сукупність вироків), оскільки у резолютивній частині вироку суд приєднав до покарання по чинній справі невідбуту частину покарання за ухвалою колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2006 року, що є невірним. Вказаної ухвалою змінено вирок від 7 липня 2006 року, яким ОСОБА_2 засуджений по попередній кримінальній справі.
Згідно ж з положеннями ч.1 ст.71 КК України, суд при призначенні покарання за сукупністю вироків, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду, а не за ухвалою суду 2-ї інстанції, якою цей вирок було змінено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2009 року у відношенні ОСОБА_1 - без зміни, уточнивши, що ОСОБА_4, засудженому за ч.2 ст.185 КК України, невідбута частина покарання на підставі ст.71 КК України приєднана за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 липня 2006 року.
Головуючий
Судді: