АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-399-2009 Головуючий у 1-й інстанції: Тустановський О.М.
Категорія: ст.187 ч.1 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Тимошевського В.П., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Коваль Н.М.,
4 серпня 2009 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 червня 2009 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вознесенську Миколаївської області, громадянин України, судимий: 1) . 22.04.1992 р. Вознесенським міським судом Миколаївської області за ч.1 ст.101, ч.2 ст.111, ч.2 ст.141, ст.42 КК України (1960 р.) на 5 років позбавлення волі. Звільнений 19.11.1996 р. за відбуттям покарання; 2) . 13.06.1997 р. тим же судом за ч.3 ст.140 КК України (1960 р.) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 18.08.2001 р. за відбуттям покарання; 3) . 04.06.2002 р. тим же судом за ч.ч.2,3,4 ст.185, ст.70 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнений 12.12.2008 р. за відбуттям покарання;
засуджений:
- за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст.187 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст.309 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено до відбуття - 6 років позбавлення волі.
І
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Вознесенську Миколаївської області, громадянин України, не судимий;
- засуджений за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та зобов’язаний повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 1450 грн.
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 11 січня 2009 року, у післяобідній час, він, проникнувши у квартиру будинку АДРЕСА_2, таємно викрав телевізор «Crundig 295T», належний потерпілому ОСОБА_5, вартістю 1252 грн.
15 січня 2009 року, біля 20 години, він же, проникнувши у квартиру будинку АДРЕСА_3, таємно викрав телевізор «Рубін 55 М 10-3), вартістю 900 грн., та ДВД-програвач «ВВС», вартістю 550 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди загальним розміром 1450 грн.
17 січня 2009 року, біля 21 години, він же, знаходячись у парку ім. Островського у м. Вознесенську, з метою заволодіння чужим майном вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6 із погрозою застосування ножа, внаслідок чого заволодів мобільним телефоном потерпілого «LG KG195», вартістю 820 грн., з карткою мобільного оператора «Life», вартістю 35 грн.
У невстановлені час та місці, він же незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб - канабіс (марихуану висушену), вагою 10,1 грама, незаконно зберігав його при собі, і який в нього був вилучений працівниками міліції при затриманні у м. Вознесенську 18 січня 2009 року, біля 21 години.
Крім того, 23 січня 2009 року, біля 13 години, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою із засудженим ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, через вікно проникли у квартиру АДРЕСА_1, де побили потерпілого ОСОБА_7, спричинивши легкі тілесні ушкодження, та намагалися відкрито заволодіти майном потерпілого, загальною вартістю 860 грн., проте не довели до кінця свій злочинний намір, оскільки були затримані працівниками міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд.
Зазначає, що злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України не вчиняв, оскільки у вечері 17 січня 2009 року знаходився в іншому місці.
Вважає, що його алібі підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_8 (а.с.197-198) та ОСОБА_9
Крім того, не згоден з призначеним судом покаранням.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази у їх сукупності, надані по справі стороною обвинувачення, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у скоєні злочинів, передбачених ст.185 ч.3, ч.2 ст.15 - ч.3 ст.186, ст.187 ч.1 и ст.309 ч.1 КК України.
Вирок у частині доведеності вини у крадіжці, замаху на грабіж та зберіганні наркотичних засобів апелянтом не оспорюється.
Що стосується обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України, воно, не зважаючи на доводи апелянта, є також повністю доведеним.
Так, сам ОСОБА_2 на досудовому слідстві при допиті як обвинувачений, визнавши вину у розбійному нападі, підтвердив, що 17 січня 2009 року, біля 21 години, знаходячись у парку ім. Островського, побачивши хлопця та двох дівчат, що гралися мобільними телефонами, вирішив ними заволодіти. Узявши ножа у помешканні свого знайомого, повернувся до парку, підійшов до хлопця, приставив ножа йому до живота та став вимагати віддати телефони. Дівчата втекли, а хлопець віддав свій телефон.
Про цей факт він добровільно повідомив правоохоронним органам у своїй явці із зізнанням.
Аналогічні обставини скоєння злочину повідомив суду потерпілий ОСОБА_6, який настоював, що саме ОСОБА_2 зазначеним способом заволодів належним йому мобільним телефоном.
Про ті ж обставини повідомили суду і свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що були очевидцями події.
На досудовому слідстві свідок ОСОБА_10 при пред’явленні особи для впізнання 11 лютого 2009 року вказала на ОСОБА_2 як на того, що викрав телефон ОСОБА_6
Згідно із змістом явки із зізнанням від 28 січня 2009 року, ОСОБА_2 добровільно та власноручно виклав обставини вчиненого ним розбійного нападу і заволодіння мобільним телефоном 17 січня 2009 року у вечірній час у парку ім. Островського.
Надавши належну оцінку зазначеним доказам, перевіреним у судовому розгляді справи, суд 1-ї інстанції належно визнав доведеним інкриміноване засудженому обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України, оскільки ним вчинено напад з метою заволодіння чужим майном ОСОБА_6, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого.
Колегія суддів з цим висновком згодна.
Безпідставними з цих мотивів є наполягання апелянта про те, що злочину він не вчиняв, а також його посилання на алібі, нібито підтверджене свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Зазначені свідки не були допитані у судовому розгляді справи, оскільки їх участь у судовому слідстві учасниками процесу, у тому числі і самим ОСОБА_2, визнано недоцільною.
У суді ОСОБА_2 не заявляв про алібі та не навів пояснень щодо невизнання вини на судовому слідстві.
Стосовно ж показань вказаних свідків на досудовому слідстві, то із їх змісту не вбачається факт знаходження ОСОБА_2 в іншому місті, ніж визнано у вироку суду (а.с.197-198, 199-200).
Інших доводів про свою невинуватість ОСОБА_2 в апеляції не наведено.
За таких обставин, колегія суддів, визнавши апеляцію невідповідною фактичним обставинам скоєного засудженим, приходить висновку, що вирок суду 1-ї інстанції, як постановлений відповідно до вимог ст.ст. 323-324 КПК України, скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд у частині обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України, про що просить апелянт, не підлягає.
Колегія суддів також зазначає, що наводячи в апеляції міркування стосовно незаконності призначеного покарання, апелянт про постановлення відповідного рішення не просить.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 червня 2009 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий Судді:
Судді: