АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   МИКОЛАЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

           Справа № 11-492-2010                       Головуючий у 1-й інстанції: Терентьєв Г.В.

           Категорія: ст.213 ч.1 КК України               Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

                            У Х В А Л А    

                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                          апеляційного суду  Миколаївської області

    у складі:

    головуючої                                                      Погорєлової Г.М.,

    суддів                          Івченко О.М.,   Пустовара М.Л.,

    за участю прокурора                         Іванова О.Л.,

   особи, звільненої

   від кримінальної відповідальності                           ОСОБА_2,

          12 серпня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_2 на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2010 року, якою:

          -  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Улянівка Миколаївського р-ну Миколаївської області, громадянин України, не судимий, обвинувачуваний у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК України;

          - звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, кримінальну справу щодо нього закрито.

          Вирішено питання про речові докази - 5063 кг. лому чорного металу, які передані у доход держави.

    Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався в організації пункту прийому лому чорного металу, не маючи на те ліцензії та відповідних документів.

          Постановою від 16 червня 2010 року під час судового розгляду справи ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за дійовим каяттям.

          В апеляції ОСОБА_2 просить постанову у частині вирішення питання про речові докази змінити та передати йому вказаний лом.

          Посилається на незаконність судового рішення, оскільки лом не був визнаний речовим доказом, предметом чи знаряддям злочину, тому підстави для його конфіскації, про що фактично постановлено у рішенні суду, відсутні.

          До того ж, санкція ч.1 ст.213 КК України не передбачає такого додаткового покарання, як конфісканція майна, у будь-якому виді.

          Також вважає, що по справі працівниками міліції навмисно зменшено кількість лому, яка насправді становила 9060 кг., решту - 4000 кг. ними викрадено та використано на власні потреби.

          Конфіскація та викрадення лому, який є його (ОСОБА_2) власністю, та був придбаний на кошти його сім’ї, що складається з непрацюючої та вагітної дружини і двох неповнолітніх дітей, призвели до значного погіршення матеріального стану його родини.

    Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Розглянувши кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст.213 КК України, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, суд 1-ї інстанції належно, відповідно до ст.45 КК України та з дотриманням встановленого ст.7-2 КПК України порядку, звільнив підсудного від кримінальної відповідальності за дійовим каяттям та закрив справу щодо нього.

          У цій частині постанова апелянтом не оспорюється.

           Що стосується вирішення питання про речові докази, то за змістом інкримінованого підсудному обвинувачення, лом чорного металу є майном, нажитим злочинним шляхом.

           Таке майно, відповідно до п.4 ч.1 ст.81 КПК України, при закритті кримінальної справи передається в доход держави.

           З урахуванням викладеного, рішення суду стосовно речових доказів є правильним, тому зміні, про що просить апелянт, не підлягає.

           Доводи в апеляції про конфіскацію майна безпідставні, оскільки судовим рішенням конфіскація не застосовувалась, а лом передано в доход держави за іншою, вищевикладеною підставою.

          Посилання апелянта на те, що вилучений в нього лом взагалі не визнано речовим доказом чи знаряддям злочину є не суттєвими, тому як для такої категорії справ (ч.1 ст.213 КК України) встановлена протокольна форма досудової підготовка матеріалів, яка є спрощеною, відповідно до Глави 35-ї КПК України, і не передбачає проведення слідчіх дій, у тому числі і вирішення питання про визнання речовими доказами чи знаряддям злочину.

          Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів  

                                                      у х в а л и л а:

          Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2010 року у відношенні   ОСОБА_2 - без зміни.

                 Головуюча    

                 Судді: