АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   МИКОЛАЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

          Справа № 11-499-2010                      Головуюча у 1-й інстанції: Разумовська О.Г.

          Категорія: ст.122 ч.1 КК України              Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

                            У Х В А Л А    

                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

                          апеляційного суду  Миколаївської області

    у складі:

    головуючої                                                    Погорєлової Г.М.,

    суддів                        Гребенюк В.І.,   Пустовара М.Л.,

    за участю прокурора                      Коваль Н.М.,

   засудженого                                                           ОСОБА_2,

   захисника                                                                 ОСОБА_3,

          10 серпня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2010 року, яким:

          -  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Вишнівці Ланчинського р-ну Івано-Франківської області, громадянин України, не судимий;

          -  засуджений за ч.1 ст.122 КК України  на 1 рік позбавлення волі.

          На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтись у ці органи на реєстрацію.

          За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 22 грудня 2008 року, близько 14 години, знаходячись у нежилій прибудівлі квартири АДРЕСА_1, під час сварки, з метою завдання тілесних ушкоджень, металевим прутом вдарив ОСОБА_4 не менше одного разу у тім’яну частину голови і не менше одного разу по лівій кисті, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді перелому середньої фаланги 3-го пальця лівої кисті із зміщенням.

    В апеляції захисник просить вирок скасувати та звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за Законом «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Посилається на істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, оскільки суд мав за власною ініціативою застосувати амністію, тому як ОСОБА_2 на момент набрання чинності вказаним законом виповнилось 60 років.

    Заслухавши доповідача, пояснення захисника, думку засудженого та прокурора на підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані засудженим апеляційному суду заяви, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в інкримінованому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України грунтується на доказах, перевірених судом, і є вірним.

          Апелянтом судове рішення у частині винуватості підсудного та кваліфікації ним скоєного не оспорюється.

          Відповідно до ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості.

          Згідно з п. г)  ст.1  Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 26.12.2008 р., звільняються від покаранняу виді позбавлення волі засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими, чоловіки, які на день набрання чинності цим Законом досягли 60-річного віку.

          За ст.6-ю Закону, звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію статті 1-ї цього Закону, кримінальні справи відносно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

          З даних паспорту ОСОБА_2 (а.с.163) вбачається, що він народився у 1945 році, тобто на момент набрання Законом «Про амністію» чинності йому виповнилось більше 60 років, а ікримінований злочин їм вчинено до 26 грудня 2008 року.

          За повідомленням ОСК УМВС України в Миколаївській області (а.с.164)  амністія до ОСОБА_2 раніше не застосовувалась.

          Під час апеляційного розгляду, ОСОБА_5 надано заяву про згоду на застосування до нього амністії, звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав та з наслідками такого звільнення.

          За таких обставин, колегія суддів, керуючись вимогами ст.376 КПК України, визнає за необхідне клопотання ОСОБА_5 задовольнити, вирок щодо нього скасувати, кримінальну справу закрити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.

          Разом з тим, колегія суддів визнає безпідставними посилання апелянта на порушення судом 1-ї інстанції кримінально-процесуального закону, оскільки за поясненнями самого ОСОБА_5 у судовому розгляді він винним себе не визнавав, користувався своїм законним правом на захист, сподіваючись на постановлення виправдувального вироку, який повністю реабілітує особу, а не тільки звільняє її від відповідальності, як акт амністії.

        З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.365,366,376 КПК України, колегія суддів  

                                                    у х в а л и л а:

        Апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити.

        Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2010 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 скасувати.

       Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на підставі п. г) ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, а кримінальну справу відносно нього - закрити.

                Головуюча    

                 Судді: