АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-531-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Беспрозванний О.В.
Категорія: ст.286 ч.1 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Погорєлової Г.М.,
суддів Маркової Т.О., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Якименка О.П.,
засудженого ОСОБА_2,
26 серпня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколєва від 29 червня 2010 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Ястребинове Вознесенського р-ну Миколаївської області громадянин України, раніше не судимий;
- засуджений за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та зобов’язаний не віїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з’являтись до цієї інспекції на реєстрацію.
Постановлено стягнути із засудженого на користь фінансового відділу м. Миколаєва 2922 грн. 45 коп. та 459 грн. 60 коп. на користь Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ.
За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 22 квітня 2009 року, приблизно о 16 годині, керуючи автобусом «Богдан-А 09202», реєстраційний № НОМЕР_1, та рухаючись по проїздній частині проспекту Миру у м. Миколаєві, в районі будинку № 1/1, порушив вимоги п.п. 12.1,12.3,12.4,13.1 Правил дорожнього руху, тобто не проявив уважність до дорожньої остановки та її змінам, не контролював свій рух, не обрав безпечну дистанцію руху, не впорався із керуванням, своєчасно не здійснив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення із зупинившимся у попутньому з ним напрямку автомобілем «ЗАЗ-Део», реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати, справу закрити.
Посилається на те, що належно гальмував перед автомобілем потерпілого, але внаслідок злочиної недбалості працівників ТОВ «Карго Авто України» (безпідставне втручання у роботу системи АБС та неналежне обслуговування основної системи гальмування автобусу) гальмування було недостатнім, що призвело до зіткнення.
Вважає, що вказаних у вироку положень Правил дорожнього руху не порушував, рухався із швидкістю 60 км/год., вчасно помітив автомобілі, що зупинились перед пішохідним переходом та вчасно застосував гальмування з метою запобігти зіткнення з ними.
Крім того, посилається на невірний висновок авто-технічної експертизи, в основу якого покладено сфальсифіковану співробітником ДАЇ схему ДТП.
Також зазначає, що за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди вже був притягнутий до адміністративної відповідальності, тому повторне притягнення до кримінальної відповідальності є незаконним.
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази у їх сукупності, надані по справі стороною обвинувачення, суд 1-ї інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Так, самим ОСОБА_2 не оспорюється факт дорожньо-транспортної пригоди, що сталась за участю транспортних засобів під керуванням його та потерпілого ОСОБА_3, а також спричинення останьому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Цей факт також підтверджено у суді поясненнями ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, працівника ДАЇ, яким складено схему ДТП.
Відповідно до висновків авто-технічної експертизи, слід гальмування автобуса «Богдан» вказує, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 рухався із швидкістю 81,5 км./год., що є порушенням вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху.
В умовах, що передували ДТП, водію ОСОБА_2 слід було вчасно вжити заходів до гальмування та рухатись із швидкістю не більше 60 км./год., чого він не зробив, порушивши вимоги п. 12.3 вказаних Правил.
Експертом також зазначено, що встановлена на автобусі «Богдан» двухконтурна гідравлічна гальмівна система з вакуумним посилювачем - АБС на момент ДТП перебувала у робочому стані та з достатньою єфективністю виконувала свої функції. Більш того, навіть, якщо б така система відмовила у дії, це ні в якому разі не призвело б до втрати роботи основної системи гальмування автобусу.
Також еспертом надані роз’яснення щодо виразності (видимості на проздній частині дороги) слідів гальмування лівого та правого колес автобусу в умовах даної дорожньо транспортної пригоди (а.с.59-63).
Про справність системи гальмування автобуса повідомив суду свідок ОСОБА_6, який працює слюсарем ТОВ «ТД Карго-АВТО-Україна», та обслуговував вказаний автобус, яким керував ОСОБА_2
З досліджених пояснень на досудовому слідстві свідка ОСОБА_7 вбачається, що він разом з ОСОБА_2 є водієм автобусу «Богдан-А 09202», реєстраційний № НОМЕР_1, який обслуговує маршрут № 79. 19-го та 20 квітня 2009 року на маршруті працював він (ОСОБА_7), система гальмування автобусу була справною. 22 квітня, приблизно о півдні, він, як пасажир, їхав цим автобусом і під час розмови з водієм ОСОБА_2 останній казав, що автобус перед виїздом на маршрут оглядався на СТО, де перевірялась і система гальмування. Будь-яких нарікань на її роботу у ОСОБА_2 не було.
Свідок ОСОБА_8 на досудовому слідстві надав пояснення, що безпосередньо після ДТП особисто перегнав автобус «Богдан» до гаражу. Транспортний засіб рухався своїм ходом, ситема гальмування була справною. Сам ОСОБА_2 казав, що вчасно не побачив автомобілі, які зупинились попереду, внаслідок чого допустив з ними зіткнення.
Згідно з висновками судово-медичної експертизи, у потерпілого ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у виді забиття головного мозку 1-го ступеня, забиття та дисторзії шийного відділу хребта з нестабільністю С5-С6 хребців з вестибуло-атактичним синдромом, постравматичного плекситу плечевого сплітіння зліва.
Усі ушкодження виникли в результаті дії тупих твердих предметів при знаходженні потерпілого за кермом автомобіля та за умов ДТП (зіткнення автомобілів) 22 квітня 2009 року (а.с.53-54).
Повно, всебічно та об’єктивно дослідивши викладені та інші докази, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про порушення саме засудженим ОСОБА_2 вказаних у вироку положень Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_3 завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Доводи в апеляції про те, що водій ОСОБА_2 не винен у вчинені злочину є безпідставними, оскільки спростовані наведеним.
Твердження про належну швидкість руху автобусу «Богдан» не відповідають дійсності, оскільки суперечать вище зазначеним висновкам авто-технічного експерта.
Посилання на несправність системи гальмування та додаткової системи АБС, яка виникла нібито внаслідок недбалого відношення працівників технічного обслуговування, також не відповідають фактичним обставинам справи, у тому числі поясненням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про те, що обидві системи гальмування автобуса 22 квітня 2009 року були справними та працювали нормально.
Відомостей, які б вказували на обмову свідками засудженого, по справі не встановлено.
Наполягання про фальсифікацію протоколу схеми ДТП з огляду на фіксацію слідів гальмування обох колес є невірним, бо спростоване висновком експерта при мотивування відповіді на на перше та двруге питання, а саме, чому відображення слідів гальмування обох коліс мали неоднакову чіткість (а.с.62).
Доводи щодо повторності притягнення до відповідальності за вчинення ДТП є не істотними, тому як ст.124 КупАП (а.с.23) та ст.286 КК України мають різні ознаки об’єктивної сторони: адміністративне правопорушення містить порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого пошкоджено транспортні засоби, а інкримінований ОСОБА_2 злочин передбачає наявність спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень внаслідок порушення таких Правил.
Зважаючи на викладене, підстави для скасування оскаржуваного вироку та закриття справи, про що просить апелянт, відсутні.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2010 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
Головуюча
Судді: