АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-552-2010 Головуюча у 1-й інстанції: Покотілова О.Г.
Категорія: ч.4 ст.386 КПК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Губи О.О.,
суддів Івченко О.М., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Максимишина В.П.,
представника скаржника ОСОБА_2,
31 серпня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_3 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 червня 2010 року, якою:
- відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відновлення строку на касаційне оскарження.
20 червня 2003 року постановою Первомайського міського суду Миколаївської області залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора м. Первомайська про відмову у порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції за фактом примушування до дачі показань та незаконних методів дізнання і досудового слідства.
4 вересня 2003 року ухвалою колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області це рішення суду залишено без зміни.
5 травня 2010 року до Первомайського міськрайсуду з Верховного Суду України надійшло клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних рішень міського і апеляційного судів.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд у постанові зазначив, що ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26 серпня 2004 року вказані апелянтом судові рішення вже переглянуті і залишені касаційною інстанцією без зміни.
В апеляції ОСОБА_3 просить постанову суду 1-ї інстанції скасувати, поновити строк на касаційне оскарження та визнати касаційну скаргу такою, що підлягає розгляду.
Посилається на невірний висновок судді щодо розгляду Верховним Судом України касаційних скарг, оскільки Верховний Суд розглянув його та захисника скарги по інше судове рішення (по кримінальній справі).
Зазначає, що касаційну скаргу на рішення від 20 червня та 4 вересня 2003 року він подав вчасно, а надалі вона була втрачена не з його вини.
У доповненнях на апеляцію ОСОБА_3 просить постанову судду скасувати, матеріали клопотання повернути на новий судовий розгляд.
Вказує на незаконний склад суду, який розглянув клопотання, оскільки суддя Покотілова О.Г. підлягала відводу, а головою суду заяву про відвід не розглянуто, що є істотним порушеням процесуального закону.
Заслухавши доповідача, думку представника скаржника на підтримку заяви, думку прокурора про залишення оскаржуваної постанови без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступною.
Відповідно до матеріалів справи, 20.06.2003 р. постановою Первомайського міського суду Миколаївської області залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову від 15 травня 2003 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції за фактом примушування до дачі показань та незаконних методів дізнання і досудового слідства (а.с.6).
Це рішення ухвалою колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області від 04.09.2003 р. залишено без зміни (а.с.17-18).
Як вбачається із довідки Петрівської виправної колонії № 49, скаржником ОСОБА_3, який на той час утримувався під вартою у слідчому ізоляторі м. Кіровограду, після ознайомлення 09.09.2003 р. з копією вказаної ухвали апеляційного суду Миколаївської області, на неї подано касаційну скаргу не пізніше 16.09.2003 р.
Цю скаргу із СІЗО направлено 16.09.2003 р. до апеляційного суду Миколаївської області, про що ОСОБА_3 був повідомлений у той же день (а.с.74).
Згідно копії відповіді № 11-а-5191 вх. щодо заяви ОСОБА_4, яка була захисником ОСОБА_3 по кримінальній справі, апеляційним судом Миколаївської області касаційну скаргу ОСОБА_3 повернуто 05.11.2003 р. до вказаного СІЗО для залучення оскаржуваного рішення та направлення скарги для розгляду безпосередньо до Верховного Суду України (а.с.73).
Тобто апеляційним судом ОСОБА_3 фактично рекомендовано виправити порушення КПК України щодо порядку касаційного оскарження, а саме - додати до скарги копію рішення, яке оскаржується, та адресувати скаргу не апеляційному суду, а безпосередньо до Верховного Суду України, як суду касаційної інстанції.
Після того касаційна скарга ОСОБА_3 до Верховного Суду України станом на 26.11.2009 р. не надсилалась, про що свідчить відповідне повідомлення управління забезпечення діяльності Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України за № 5-4111 км 04 (а.с.75).
Відсутні дані про направлення скарги і в особовій справі засудженого (а.с.74).
Таким чином, колегія суддів визнає, що після повернення апеляційним судом касаційної скарги для приведення її у відповідність з вимогами КПК України відносно порядку касаційного оскарження, ця скарга ОСОБА_3 до Верховного Суду України не направлялась.
Причини того у заяві скаржника про поновлення строку на оскарження не викладені. Представник скаржника в апеляційному суді також не змогла надати пояснень з цього приводу.
Разом з тим, майже через сім років (24.03.2010 р.) після виникнення у скаржника права на касаційне оскарження, ним подано до касаційної інстанції скаргу на рішення апеляційного суду від 04.09.2003 р. (а.с.21,24-25) та заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження (а.с.23).
Розглянувши клопотання з дотриманням положень ч.ч. 3,4 ст.353, ч.4 ст.386 КПК України, суд 1-ї інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Такий висновок колегія суддів визнає вірним, оскільки у клопотанні ОСОБА_3 відсутні достатні доводи та данні для визнання пропуску строку з поважних причин.
Цей строк скаржником пропущено внаслідок ненаправлення скарги до касаційної інстанції, що свідчить про використання ним свого права на оскарження на власний розсуд.
Будь-які порушення з боку суду чи інших державних органів і установ при реалізації права ОСОБА_3 на оскарження вказаних судових рішень відсутні.
Доводи в апеляції про непричетність ОСОБА_3 до ненадходження касаційної скарги до Верховного Суду України протягом строку на касаційне оскарження та, що це сталось з незалежних від нього причин, є безпідставними, тому як суперечать вище викладеному.
Посилання на невірну підставу при відмові судом у задоволенні заяви, що дійсно вбачається із мотивувальної частини оскаржуваної постанови, є не істотним, оскільки по суті рішення суду (відмова у відновленні строку) є правильним.
Твердження про незаконність складу суду, що роглядав клопотання про поновлення строку та про відмову голови суду розглянути заяву про відвід головуючої по справі судді Покотілової О.Г. не відповідають дійсності, оскільки така заява насправді розглянута з постановленням відповідного рішення від 21.05.2010 р. (а.с.65).
З урахуванням викладеного, підстав для скасування оскаржуваного рішення та відновлення строку на касаційне оскарження, про що просить апелянт, немає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію скаржника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 червня 2010 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відновлення строку на касаційне оскарження ухвали колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області від 4 вересня 2003 року і постанови Первомайського міського суду Миколаївської області від 20 червня 2003 року - без зміни.
Головуюча
Судді: