АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-620-2009 Головуючий у 1-й інстанції: Захарченко Д.В.
Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Пісного І.М., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Данчука В.М.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
10 грудня 2009 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 жовтня 2009 року, яким:
- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, не судимий відповідно до ст.89 КК України;
- засуджений за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 11231 грн. 33 коп. та 40000 грн. немайнової (моральної) шкоди і на користь Миколаївського міського фінансового відділу вішкодування витрат на лікування ОСОБА_2 у розмірі 4471 грн. 54 коп.
Позов потерпілого про відшкодування витрат на ремонт транспортного засобу - залишено без розгляду.
За вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що 20 травня 2007 року, о 23 годині, керуючи автомобілем «ВАЗ-2106», реєстраційний № НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Кірова у м. Миколаєві, на порушення вимог п.п. 1.3, 8.7.3 «е», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність до зміни обстановки дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не контролював рух свого автомобіля, хоча повинен був це робити та мав таку можливість, виїхав на перехрестя з вул. Електроною на червоний сигнал світлофора, де допустив зіткнення з мопедом «Малагуті» під керуванням ОСОБА_2
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції захисник просить вирок скасувати, кримінальну справу щодо ОСОБА_5 закрити за відсутністю складу злочину
Посилається на невстановлення ні досудовим слідством, ні судом усіх фактичних обставин справи, що призвело до неповноти проведеного слідства.
Зазначає про необхідність встановлення автомобілю «Газель», який проїздив перехрестя на місці ДТП, огляд та приєнання до справи, як доказу, спідометра мопеду «Малагуті», усунення протиріч в поясненнях свідків, які до тогож є сумнівними. Ці суперечності також не усунуті і висновками судово-автотехнічного експерта, що, на переконання апелянта, свідчить про невинуватість ОСОБА_5
Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.
У запереченнях на апеляцію захисника потерпілий ОСОБА_2 просить у її задоволенні відмовити за безпідставністю наведених доводів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, потерпілого та його представника про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Оцінивши перевірені докази у їх сукупності, надані по справі стороною обвинувачення, суд 1-ї інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у скоєні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.
Обставини справи: час, місце, транспортні засоби та спричинення водію ОСОБА_7 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП - апелянтом не оспорюються.
Що стосується порушенння Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_5, цей висновок суду грунтується на таких доказах.
Так, потерпілий ОСОБА_7 у суді підтвердив, що ДТП сталося на перехресті, коли він їхав на мопеді на зелений сигнал світлофору, а ОСОБА_5 виїхав туди на червоний сиграл.
Свідок ОСОБА_8, водій автомобіля, у судовому засіданні дав пояснення про те, що автомобіль «ВАЗ» під керуванням ОСОБА_5 виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора, де збив мопед.
Аналогічні пояснення надали суду свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, що були очевидцями цієї події.
Свідок ОСОБА_12 підтвердив у суді факт зіткнення автомобіля підсудного з мопедом потерпілого.
Зазначені пояснення потерпілого та свідків повністю узгоджуються з із змістом протоколів відтворення обстановки та обставин ДТП за їх участю та висновками автотехнічної експертизи, проведеної під час судового розгляду справи, відповідно до яких надані потерпілим пояснення підтверджені відповідними розрахунками, тому можут відповідати дійсності і не мають суперечностей технічного характеру, які б вказували, що мопед виїхав на перехрестя не на зелений сигнал світлофора.
Спричинення потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди вбачається з висновків судово-медичної експертизи.
Повно та всебічно дослідивши викладені та інші докази, суд дійшов вірного висновку про порушення саме засудженим Правил дорожнього руху (рух на червоний сигнал світлофора, що є забороненим), внаслідок чого потерпілому завдано тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України, суд належно умотивував своє рішення, а також виклав у вироку підстави, за якими відкинув пояснення засудженого та свідка ОСОБА_13, що стверджували про проїзд перехрестя автомобілем «ВАЗ» на зелений сигнал світлофора.
Ці пояснення суперечать іншим вище викладеним фактичним данним, встановленим судом, та крім того, висновкам вказаної автотехнічної експертизи, за якими пояснення ОСОБА_5 при відтворенні ним обстановки та обставин події не відповідають дійсності.
Пояснення ОСОБА_13 містять суперечності щодо розташування автомобіля відносно світлофорного обєкту у різні моменти часу з урахуванням режиму роботи світлофору та вказаної свідком швидкості руху транспортного засобу.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 не винен у вчинені злочину є безпідставними, оскільки спростовані наведеним.
Твердження про відсутність доказового значення пояснень свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 внаслідок їх суперечливого характеру не відповідають дійсності, оскільки зазначені особи були очевидцями події і об’єктивність їх пояснень не викликає в колегії суддів сумнівів.
Апелянтом, крім того, не вказано, у чому саме полягає така суперечливість та як вона мала бути усунена судом.
Доводи щодо недостатньості та та неоднозначності висновків автотехнічного експерта безпідставні, оскільки висновок грунтується на всебічному та об’єктивному досліджені обставини ДТП за участю підсудного, потерпілого та свідків, письмових доказах, тому є обєктивним, відповідним цим обставинам та викладеними переконливо і беззаперечно.
Доводи про необхідність встановлення автомобіля «Газель», який нібито одночасно з автомобілем ОСОБА_5 проїздив перехрестя, та про визнання речовим доказом спідометра мопеда потерпілого апелянтом не умотивовані, внаслідок чого не є зрозумілим, яке доказове значення на користь засудженого вони мають.
Зважаючи на викладене, а також, що вирок у відношенні ОСОБА_5 постановлений відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, підстав для його скасування з закриттям провадження по справі, про що просить апелянт, не має.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляцію захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 жовтня 2009 року у відношенні засудженого ОСОБА_5 - без зміни.
Головуючий
Судді: