Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22-12517/2010                                     Головуючий у 1-й інстанції –Петрова О.Ф.

Категорія    65                                      Доповідач – Єгорова С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2010 року     Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                                  головуючого судді : Вербицького В.С.,

                                суддів:  Єгорової С.М., Франко В.А.,

                                при секретарі: Діманової Т.А.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду  Кіровоградської області   від  2 вересня  2010  року в справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії,  про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, -

В С Т А Н О В И Л А :

            В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до  суду із заявою  про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім. Посилалась на те, що з 1993 року по 2004 рік перебувала з останнім в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 1998 року її чоловік працював в м.Москва Російської Федерації. Вона разом з сином проживала в АДРЕСА_2,  з 2000 року постійно проживає в м.Олександрії Кіровоградської області. В 2003 році за рішенням суду з ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на утримання сина, проте він ухиляється від виконання рішення суду та не сплачує їх. За її заявою в 2006 році було оголошено розшук ОСОБА_4, в ході якого було встановлено, що він в 1997 році був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проте там не проживає і не з»являється за місцем реєстрації. Відсутній він і за її місцем проживання. Розшук не дає позитивних результатів. Місце перебування чи проживання її бувшого чоловіка не встановлено. Визнання безвісно відсутнім його заявниця обґрунтовує тим, що їй необхідно вирішити питання про призначення пенсії на сина в зв»язку з втратою годувальника.

            Рішенням Олександрійського міськрайонного суду  Кіровоградської області   від  2 вересня  2010  року в задоволенні позову відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду як незаконного   і необґрунтованого та ухвалення нового рішення про задоволення її вимог. Зазначає, що судом не враховано, що на її неодноразові звернення до органів міліції про розшук бувшого чоловіка надходили довідки про відсутність його за місцем реєстрації та  вказаною нею адресою його можливого перебування. Понад рік про нього нічого не відомо.

             Колегія  суддів, заслухавши доповідача, пояснення заявниці, яка підтримала свою скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

             Згідно з вимогами чч. 1, 2, 3 ст. 235 ЦПК України під   час   розгляду   справ   окремого   провадження  суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

             З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

             Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

             Вирішуючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявницею не надано доказів того, що з останнього місця проживання ОСОБА_2 не надходили відомості про місце його перебування.

             Місцевий суд в порушення вимог ст.ст. 235, 248 ЦПК України доводи заявниці належним чином не перевірив, за власною ініціативою не вжив передбачених  процесуальним законом заходів для витребування доказів щодо місця перебування ОСОБА_2, чим порушив приписи закону щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

    В обґрунтування своєї заяви до суду ОСОБА_1 посилась на те, що її бувший чоловік виїхав  з останнього відомого місця проживання в будинку АДРЕСА_3, Російська Федерація,  і будь-які відомості щодо його місця перебування протягом останнього року відсутні.

          Відповідно до ст.43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про її місце перебування.

              Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_5 в місці його постійного проживання в м.Сасово Рязанської області понад один рік підтверджується  зібраними у справі доказами: повідомленнями Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с.10, 39),  довідками адміністрації муніципального утворення  м.Сасово (а.с.11, 24), довідкою ВГІРФО Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області.

               Відповідно до ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце перебування – адміністративно–територіальна одиниця, на території якої особа проживає менше шести місяців.

     У матеріалах справи відсутні відомості про конкретне місце перебування ОСОБА_2 і суд  у рішенні не зазначив територіально–адміністративної одиниці, на території якої він перебуває. В своїх запереченням проти заяви управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії   як зацікавлена особа також  не вказав про це.

 За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 є завчасним.

 До апеляційної скарги заявницею було надано повідомлення Олександрійського міськвідділу УМВС України в Кіровоградській області від 10.09.2010 року про те, що в ході проведення розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_2 відбував покарання у ВК-4 Комсомольський Рязанської області і по закінченню його терміну 8.10.2004 року вибув до  АДРЕСА_1, проте до цього часу за вказаною ним адресою не з»явився (а.с.39).

   Колегія суддів вважає, що доводи заяви  підтверджені належними доказами,  які свідчать про те, що понад рік немає відомостей про місце перебування ОСОБА_2

  Задоволення заяви ОСОБА_1 має для неї та її дитини юридичне значення, тому що відповідно до ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  у випадку визнання годувальника безвісно відсутнім виникає право на пенсію.

   З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції  не є законним і обґрунтованим,  його висновки не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать наявним в матеріалах справи доказам. Тому це рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.

    Керуючись ст.303, 307, 309, 314, 316, 319  ЦПК України, колегія суддів

                    Р І Ш И Л А :

             Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

             Рішення Олександрійського міськрайонного суду  Кіровоградської області   від  2 вересня  2010  року в справі скасувати.

             Задовольнити заяву ОСОБА_1.

             Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с.Апрелівка Бобринецького району Кіровоградської області.

              Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий  

Судді :