Справа № 22- 12602/2010 Головуючий у І інстанції: Циганаш І.А.
Категорія 46 Доповідач в П інстанції Єгорова С.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді: Вербицького О.Л.,
суддів: Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,
з участю секретаря: Демешко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 вересня 2010 року задоволено вказаний позов. Визнано автомобіль марки ВАЗ-210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію, що становить Ѕ вартості вказаного автомобіля, в розмірі 15993 грн.68 коп., а також понесені нею судові витрати – 379,93 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою про його скасування як незаконного і необґрунтованого та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначав, що судом безпідставно визнано спільним сумісним майном подружжя спірний автомобіль, який був придбаний за кошти його матері та його власні кошти, для зайняття ним підприємницькою діяльністю – перевезення пасажирів та багажу в режимі таксі, тому не було підстав стягувати з нього компенсацію вартості цього майна.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст..ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України позивачка має право в судовому порядку поділити майно в обраний нею спосіб шляхом стягнення компенсації половини вартості спірного майна, яке є об»єктом права спільної сумісної власності.
Суд встановив і правильно виходив з того, що спірний автомобіль ВАЗ-210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, набутий подружжям за час шлюбу, тому належить їм на праві спільної сумісної власності, що відповідає ст..60 СК України. При цьому не є перешкодою для набуття права спільної сумісної власності і та обставини, що відповідач мав більший дохід, в тому числі у вигляді допомоги як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Реєстрація права на вказаний транспортний засіб лише на відповідача не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Цих висновків суд дійшов з дотриманням вимог ст.ст.10, 11, 57- 60 ЦПК України. Суд сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи та попередив сторони про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, в тому числі щодо подання доказів, забезпечення доказів, проведення експертизи. При залишенні автомобіля у власності відповідача та присудженні компенсації половини його вартості на користь позивачки, суд врахував, що автомобіль використовується ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежного від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом при визначенні належності спірного автомобіля сторонам пункту 3 ч.1 ст. 57 СК України, якою визначено, що особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто, не є обгрунтованими. Відповідач зазначає, що автомобіль був придбаний також і за кошти його матері, яка продала належне їй майно та передала йому гроші в сумі 20800 грн., при цьому посилається на письмові докази – договір купівлі-продажу частини жилого будинку та розписку про одержання коштів, які не стосуються сторін даного спору.
При вирішенні питання про визнання майна спільною сумісною подружжя судом першої інстанції вказані обставини були перевірені належним чином, і суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не було доведено належними і допустимими доказами факту набуття майна на підставі договору дарування або за кошти, які належали йому особисто, а також того, що автомобіль був придбаний ним як фізичною особою- суб’єктом підприємницької діяльності. Правочин щодо набуття відповідачем права власності на спірний автомобіль ніким не оспорений.
Відповідно до вимог ст.ст.10, 11 ЦПК України сторони й інші особи, котрі беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
Оскільки судом першої інстанції дана правильна оцінка доказам, які були представлені сторонами щодо спірного автомобіля, а відповідачем не надано нових доказів, які б спростовували висновки суду, то відсутні підстави для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст..ст.70, 71 СК України за згодою позивачки на її користь може бути присуджено замість її частки у праві спільної сумісної власності на спірне майно грошову компенсацію в розмірі половини вартості вказаного майна.
Рішення суду є законне і обгрунтоване, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права.
Керуючись ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий суддя
Судді