Справа № 2-5171\2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2010 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі : судді – Тихонової Н.С., при секретарі – Бреженюк Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічному позову  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору застави, застосування наслідків недійсного правочину,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010р. ВАТ КБ «Надра» звернулося  з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення  заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивували тим, що 06.04.2007 р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений Кредитний Договір № 3/МК/3/2007 -840 на суму 22 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 06.04.2007 р.  були укладені Договори Поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до якого останні зобов'язалися відповідати солідарно перед Банком за виконання зобов'язань боржником за кредитним договором, у тому числі в сумі кредиту, відсотків за використання кредиту та інших штрафних санкцій.

Оскільки відповідачі взяті на себе зобов’язання за договорами не виконують, позивач просив суд стягнути з них в солідарному порядку суму заборгованості в розмірі – 131 315 грн.18 коп.

28.09.2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися  із зустрічним  позовом, яким просили про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору застави, застосування наслідків недійсного правочину. Свої вимоги мотивували тим, що зміст договору суперечить Цивільному кодексу України, Конституції України, іншому чинному цивільному законодавству, а саме чинним законодавством не передбачено право Банку  надавати кредит в іноземній валюті.

В судовому засіданні представник Банку заявлені вимоги підтримав, зустрічний позов не визнав.

Відповідачі та представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, зустрічний підтримали, заперечуючи право Банку надавати кредит в іноземній валюті.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06.04.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та  ОСОБА_1  був підписаний Кредитний Договір № 3/МК/3/2007 -840 на суму 22 000 доларів США, з виплатою 14,5 % річних строком до 05.04.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 06.04.2007р. були укладені Договори Поруки з ОСОБА_2, ОСОБА_3 , відповідно до яких останні зобов'язалися відповідати солідарно перед Банком за виконання зобов'язань боржником за кредитним договором, у тому числі в сумі кредиту, відсотків за його використання.

З умовами договорів  сторони були ознайомлені, ними вони підписані.

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 19.11.2009р. загальна сума заборгованості відповідачів по кредиту  – 16 443, 09 доларів США (в гривневому еквіваленті складає – 131 315 грн.18 коп.), а саме: заборгованість за тілом кредиту – 15 944, 75 доларів США ( в гривневому еквіваленті – 127 412 грн.90 коп.); заборгованість по процентам – 207,78 доларів США ( в гривневому еквіваленті – 1 660 грн.35 коп.);  пеня – 280,56 доларів США ( в гривневому еквіваленті – 2 241 грн.93 коп.).    

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк, вказаний в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Також у відповідності ст.ст. 541, 543, 553, 554 ЦК України Банк має право вимагати виконання зобов'язань в повному обсязі від всіх боржників в солідарному порядку.

Відповідачами в односторонньому порядку порушені умови зазначених договорів.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи докази в сукупності, суд вважає, що первісний  позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Зустрічний позов задоволенню не підлягає через  його безпідставність з наступних причин.

Ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що для чинності правочинну необхідна одна з таких умов, як відповідність його змісту цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Припис частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недодержання в момент вчинення правочинну вказаної вище вимоги є підставою для його недійсності.

В момент вчинення оспорюваного по даній справі правочинну вказані вище умови були дотримані:

Відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України» , статей 5,12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний Банк України здійснює видачу та відкликання ліцензій, контролює діяльність банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) , які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовувати в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінетів Міністрів України «про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

 Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47,49 Закону України «Про Банк і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит на будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке провадження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно припису статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій.

Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у частині 4 цієї статті.

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в» частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У Банка наявна банківська ліцензія, видана НБУ на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

 Отже, надання Банком кредиту в іноземній валюті є правомірним, оспорювані угоди укладені у відповідності з чинним законодавством.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ВАТ КБ «Надра» в солідарному порядку суму у розмірі  131 315 грн.18 коп. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним Договором № 3/МК/3/2007 -840 від 06.04.2007 р.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» судовий збір у розмірі 1313 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. 00 коп., усього 1433 грн. 15 коп., по 477 грн. 71 коп. з кожного.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору застави, застосування наслідків недійсного правочину  – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст.294 ЦПК України.

Суддя: