Справа № 2-8039/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Соловей Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “КВС-Україна” про стягнення грошової суми, визначеної угодою сторін, та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідача про стягнення 110467,99 грн. грошової компенсації, передбаченої угодою сторін, 15714,29 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги обґрунтував тим, що працював у ТОВ “КВС-Україна”, обіймав посаду керівника відділу агросервісу, 1.06.2010 р. був звільнений за п.1 ст.36 КЗпП України, при цьому при звільненні йому не виплатили 110467,99 грн. вихідної допомоги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник ТОВ “КВС-Україна” Безруччко І.В.. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність його вимог.
Судом встановлено що позивач ОСОБА_1 з 24.11.2004 р. працював у ТОВ “КВС-Україна” послідовно на посадах: менеджера по агросервісну, керівника відділу агросервісну із місячною заробітною платою згідно штатного розкладу у розмірі 15000 грн.; наказом ТОВ “КВС-Україна” №150-К від 31.05.2010 р. позивача з 1.06.2010 р. звільнено з займаної посади за п.1 ст.36 КЗпП України (підстава: заява ОСОБА_1 від 31.05.2010 р.; п.1 наказу), з виплатою компенсації за 154 дні невикористаної відпустки, вихідної допомоги в розмір одного місячного окладу (п.2 наказу).
Із пояснень в судовому засіданні учасників судового розгляду, наданих суду документів вбачається, що із наказом про звільнення позивача ознайомили 31.05.2010 р., того ж числа сторони, враховуючи посаду, яку обіймав позивач, уклали договір про припинення трудових відносин, зокрема: про те, що будь-які й всі довіреності, видані ОСОБА_1 товариством, втрачають свою юридичну силу, припиняють свою дію будь-які і всі договори доручення, комісії, укладені між сторонами, а також будь-які інші договори, що уповноважують ОСОБА_1 діяти від імені й/або в інтересах товариства; про те, що ОСОБА_1 бере на себе зобов’язання передати усі справи співробітникам, вказаним товариством, все майно, документи, інформацію, якими він володів і/або використовував, і які були створені ним або отримані ним від товариства у зв’язку з роботою, і які існують на паперових носіях і носіях будь-якого іншого типу. Й в угоді зазначено, що передача майна, документів, інформації оформляється відповідним актом прийому-передачі, що підписується сторонами.
Із пояснень в судовому засіданні учасників судового розгляду, наданих суду документів вбачається, що останнім днем роботи ОСОБА_1 було 1.06.2010 р., заробітну плату за сімнадцять днів роботи у травні 2010 р. у розмірі 6344,24 грн., з відрахуванням податків згідно чинного законодавства, за один день роботи у червні 2010 р. у розмірі 714,29 грн., компенсацію за 154 дні невикористаної відпустки у розмірі 95467,99 грн., 15000 грн. вихідної допомоги в розмір одного місячного окладу, обумовленої наказом №150-К від 31.05.2010 р., з відрахуванням податків згідно чинного законодавства, у тому числі 1% у сумі 1004,43 грн. були перераховані з поточного рахунку відповідача ТОВ “КВС-Україна” на поточний рахунок позивача 31.05.2010 р., аванс за травень 2010 р. у сумі 6000 грн., у тому числі 1% у сумі 60 грн., було перераховано ОСОБА_1 21.05.2010 р. В судовому засіданні представник позивача підтвердив одержання зазначених коштів ОСОБА_1
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як ст.44 КЗпП України, так і іншими нормами закону.
Суд, вивчивши ст.44 КЗпП України “Вихідна допомога”, п.1 ст.36 КЗпП України, на підставі якої було припинено трудову угоду між ОСОБА_1 та ТОВ “КВС-Україна”, погоджується з тим, що у відповідача не було правових підстав для виплати звільненому працівникові матеріальної допомоги, при цьому така виплата була обумовлена наказом про звільнення ОСОБА_1 й виплачена у встановлені законом строки, тому у суду відсутні підстави для стягнення з ТОВ “КВС-Україна” грошової суми, передбаченої угодою сторін, такі кошти, а також нарахована заробітна плата за останній період роботи у роботодавця, із відрахуванням податків згідно чинного законодавства були виплачені позивачу.
Суд не приймає до уваги твердження позивача в позовній заяві, його представника в судовому засіданні, що пп.(іі) п.3 угоди про припинення трудових відносин від 31.05.2010 р. нібито передбачено виплату ОСОБА_1 саме 110467,99 грн. вихідної допомоги, та ставить до таких тверджень критично, оскільки в наведеному пункті угоди не зазначено, що то є вихідна допомога. Крім того, виплату вихідної допомоги та її розмір звільненому працівникові обумовлено саме наказом про звільнення.
Відсутні у суду підстави для відшкодування середнього заробітку, оскільки належні звільненому працівникові суми були виплачені у строки, визначені ст.116 КЗпП України.
На підставі викладеного, керуючись ст.36,47,116,117 КЗпП України, ст.ст.3,4,10,11, 60,209,212-215,290 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ “КВС-Україна” про стягнення грошової суми, визначеної угодою сторін, та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ