ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
УХВАЛА
18.07.2006 | Справа №2-22/10115-2006 |
За позовом - ДП «Ялтинський морський торговельний порт», м.Ялта
До відповідача - СПД Ломенко Ю.В., м.Ялта
Про стягнення 5696,14 грн .
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача Богданова Т.Ю. – пред-к, дов. від 14.02.2006 р.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору: Позивач – ДП «Ялтинський морський торговельний порт» - звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Суб'єктом підприємницької діяльністі Ломенко Ю.В. ( далі відповідач) з відповідача 5696,14 грн., а саме 4004,31 грн. - заборгованість з орендної плати, 384,64 грн. – пені, 1246,75грн. – суми інфляції, 60,44 грн. – 3% річних. Вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором оренди № 54 від 01.10.2003 р.
Відповідач письмового відзиву на позов до суду не направив, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином.
Суд вважає, що позов підлягає розгляду по наявним у справі документам згідно зі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем 01.10.2003 р. був укладений договір оренди нерухомого майна порту, яке відноситься до державної власності.
Відповідно до п.1.1 зазначеного договору позивач передав відповідачу в термінове платне користування для розміщення торговальної точки по реалізації мороженого та прохолождувальні напої наступне майно : ділянку тилової території причалу №6, площею 95 кв.м., ділянку тилової території причалу № 6, площею 5 кв.м. , ділянку території привокзального майдану вокзалу місцевих сполучень порту площею 4 кв.м. (далі майно).
Згідно з п. 2.1 договору відповідач вступав у користування майном після підписання акту прийому-передачі, але не ранійше підписання сторонами договору.
Розмір орендної плати та порядок її сплати були визначени у ст. 3 договору. Базовий місячний розмір орендної плати станом на 01.03.2003 р. складав : щорічно у період з 01.05 по 30.09. за 95 кв.м. – 2583 грн., щорічно в період з 01.05. по 01.09. за 4 кв.м. – 163 грн., протягом всього року за 5 кв. м. – 136, 00 грн. ПДВ сплачувався додатково.
Згідно п. 3.1 оплата орендних платежів повинна була здійснюватись відповідачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, в розмірі 70% - до Державного бюджету України та 30 % - на рахунок третьої особи.
За несвоєчасне внесення орендної плати нараховувалась пеня в розмірі подвійної облікової ставкі НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, проводилась індексація сум, яки підлягали сплаті (п. 3.6.).
У п.3.10 визначено, що орендна плата нараховувалась відповідачу з 01.10.2003 р.
П. 5.2 передбачав обов’язок відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати.
Сторони встановили, що договор діяв до 31.12.2003 р. (п.10.1).
Під час укладення договору оренди № 54 від 01.10.2003 р. , використання майна відповідачем діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), згідно з яким в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків (ст. 151 ЦК ). При цьому, згідно зі ст.ст 161, 162 ЦК зобов'язання повинні були виконуватись належним чином та у встановлений термін згідно з договором, однобічне відмовлення від виконання зобов'язань не допускається.
За договором майнового найму наймодавець повинен був надати наймачу майно в тимчасове користування за плату (ст. 256 ЦК).
На момент звернення до суду набрали сили Господарський кодекс України та новий Цивільний кодекс України.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі й кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Ст. 283 ГК України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України( ст. 526 ЦК України).
Ст. 759 ЦК України встановлює, що за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу майно в користування за плату на певний строк. Наймодавець має право відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд (ст. 782 ЦК України).
П. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює, що він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин , які виникли до набрання чинності ЦК України, його положення застосуються до тих прав і обов’язків , що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. В силу викладеного суд вважає, що вимоги по стягненняю пені підлягають розгляду відповідно до ЦК.
У матеріалах справи є акт прийому-передачі майна, який підтверджує одержання відповідачем у користування майна відповідно до договору оренди № 54 від 01.10.2003 р.
Позивачем представлені документи, які підтверджують неповне внесення відповідачем орендної плати, його заборгованість на час звернення до суду за період часу з червня по грудень 2003 р. склала 4004,31 грн.
Відповідачем доказів внесення орендної плати у повному обсязі суду не надано.
В силу викладеного суд приходить до висновку, що знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати.
За таких обставин, суд , керуючись ст. 151, 214 ЦК, ст. 193, 291 ГК України, ст.ст. 526, 759, 625 ЦК України , вважає, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції у розмірі 52151,06 грн. , 60,44 грн. –3% річних
Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам ст. 72, 179,204 ЦК. Вивчивши його , приймаючи до уваги терміни внесення орендної плати, встановлені у договорі № 54 від 01.10.2003 р. , суд приходить до висновку , що підлягають задоволенню вимоги по стягненню пені у розмірі 384,64 грн.
У відповідності зі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.
За згодою представника позивача в ході судового засідання, яке відбулось 18.07.2006 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст. 84 ГПК України, рішення оформлене та підписане 25.07.2006 р.
Керуючись ст. ст. 49, 82 –85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльністі Ломенко Юрія Вікторовича ( м.Ялта, вул.Найденова 12, кв.5 , ІПН 2684009850, банківські реквізити невідомі) на користь Державного підприємства “Ялтинський морськой торговельний порт” ( м.Ялта, вул.Рузвельта, 5 , п/ р 2600607004189 в КФ АБ “Експрес-банк” МФО 384674,ЗКПО 01125591) заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 3% річних , пені у розмірі 5696,14 грн., 102 грн. – держмита, 118 грн.- витрат, пов'язаних з забезпеченням судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.