ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
27.07.2006 | Справа №2-22/11201-2006 |
За позовом – ВАТ “Інноваційно-Промисловий банк” в особі Феодосійської філії
До відповідача- ДП “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки”, м.Сімферополь
Про стягнення 214448,16 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - Мокрецов І.В. – пред-к, дов. від 26.02.2006 р.
Від відповідача - не з’явився.
Сутність спору: Позивач – ВАТ “Інноваційно-Промисловий банк” в особі Феодосійської філії - звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ДП “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки” ( далі відповідач) 214448,16 грн., а саме, 200000 грн. заборгованості за кредитом , 13249,31 грн. - заборгованості з відсотків за користування кредитом, 936,99 грн. - пені за неповернення кредиту, 261,86 грн. – пені за несплату відсотків. Вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 29.04.2005 р. був укладений кредитний договір № 36-2005 , відповідно до якого останньому був виданий кредит у сумі 200000 грн. на термін до 28.10.2005 р. зі сплатою 25 % річних за користування кредитом.Відповідно до даткової угоди від 09.11.2005 р. строк повернення кредиту був встановлений 28.04.2006 р. У встановлений кредитним договором термін відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав, не повернув у повному обсязі отримані від позивача кошти і не сплатив відсотки за користування кредитом.
Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином.
Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає можливим продовжити розгляд справи по наявним в неї документам.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухав пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
Між позивачем та відповідачем 25.04.2005 р. був укладений кредитний договір № 36-2005, відповідно до якого перший прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у вигляді віднрвлюваної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом 200000 грн. на строк з 29.04.2005 р. по 28.10.2005 р. (п.1.1).
За користування кредитом відповідач був зобов’язаний сплачувати відсотки у розмірі 25% річних (п. 1.3).
У п. 3.4. договору встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за методом факт/факт в останній робочій день кожного місяца за період з останнього робочого дня минулого місяца по предостанній робочій день поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту за фактичною сумою заборгованості.
За порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит відповідач був зобов’язаний сплачувати позивачу додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кредитом та відсоткам за кожний день прострочення платежу ( п.4.3).
У п. 6.3. була зафіксована домовленість сторін щодо дії кредитного договору до повного повернення отриманих відповідачем коштів, уплати в повному обсязі відсотків за користування кредитом, сплати штрафний санкції.
Сторони 28.10.2005 р. , 09.11.2005 р., 04.01.2006 р. уклали відповідно додаткові угоди №№ 1,2,3 , змінили строк повернення кредиту, визначивши його 26.04.2006 р., та збільшили з 01.01.2006 р. до 26% плату за користування кредитом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 339 ГК України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі (ст. 345 ГК України).
Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Нарахування штрафніх санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ст.232 ГК України). Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором (ст.237 ГК України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлюває, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України). Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Матеріали справи підтверджують, що позивач відповідно до кредитного договору №36-2005 від 29.04.2005 р. видав відповідачу кредит у сумі 200000 грн.
Відповідач не виконав умови кредитного договору ( з урахуванням додаткових угод ) щодо повернення кредиту. На час звернення до суду його заборгованість скалала 200000 грн.
У порядку, передбаченому ст.33 ГПК України, відповідачем не надані докази повернення кредиту у повному обсязі або його частини. За таких обставин, вивчивши наданий позивачем розрахунок, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 200000 грн. заборгованості за кредитом..
Крім того, відповідач лише частково виконав умови кредитного договору ( з урахуваннням додаткових угод) по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, на час розгляду справи за період часу з 31.01.2006 р. по 03.05.2006 р. його заборгованість з відсотків склала 13249,31 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів сплати відповідачем відсотків у повному обсязі , суд, керуючись умовами кредитного договору ( з урахуванням додаткових угод) , ст. 193 ГК України, ст. 526, 1054 ЦК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 13249,31 грн. відсотків .
Як вказано вище, матеріали справи свідчать про те, що відповідач допустив однобічну відмову від виконання прийнятих на себе за зазначеним кредитним договором зобов'язань, що виразилось у неповерненні позивачу кредиту і несплаті відсотків у повному обсязі.
Відповідачем не надані докази повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом.
У зв’язку з наведеним, керуючись ст.ст.193,230, 232, 237 ГК України, ст.ст. 509,546, 549 ЦК України , п. 4.3 кредитного договору , вивчивши розрахунок позивача, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 936,99 грн. - пені за неповернення кредиту та 261,86 грн. – пені за несплату відсотків.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача згідно зі ст.49 ХПК України.
За згодою представника позивача під час судового засідання, яке відбулось 27.07.2006 р., було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Згідно зі ст. 84 ХПК України рішення оформлене та підписане 28.07.2006 р.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки” ( м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 60 , п/р 260060133105 у КФ ВАТ “Інпромбанк”, МФО 384481, ЗКПО 14314587 та інших рахунків ) на користь Відкритого авкціонерного товариства “Інноваційно-Промисловий банк” в особі Феодосійської філії (м. Феодосія, вул.Українська, 11, к/р 12008019 в ГУ НБУ в АРК, МФО 384481, ЗКПО 24405871) заборгованість по кредиту у сумі 200000 грн., 13249,31 грн. – заборгованості по відсоткам, 936,99 грн. – пені за неповернення кредиту, 261,86 грн. – пені за несвоєчасну сплату відсотків, 2144,48 грн. - держмита, 118 грн. - витрат на ведення процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.