Справа № 2-а-229/10

ПОСТАНОВА

іменем України

04 жовтня 2010 року                                                    смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Труша В.О.,  розглянувши у скороченому провадженні в смт. Любешів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі і зобов’язання перерахування та виплати розміру пенсії,

встановив :

20 вересня   2010 року ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом, в якому зазначив,  що згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону) йому як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, повинна виплачуватись у зв`язку з призначеною ІІІ групою інвалідності державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак всупереч згаданим нормам Управлінням ПФУ в Любешівському районі (далі – Управління) йому проводиться виплата пенсії у значно меншому розмірі, з чим він не погоджується.

Вважає, що виплата належної йому пенсії повинна проводитись, виходячи із  мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до  ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просить визнати неправомірними дії Управління в частині відмови йому в перерахунку пенсії , зобов’язати відповідача провести перерахунок нарахування пенсії починаючи з 22 липня 2007 року і виплатити заборгованість, а також в майбутньому здійснювати нарахування та виплату пенсії згідно чинного законодавства України.

 Ухвалою суду від 23 вересня 2010 року позов в частині вимог про зобов‘язання нарахувати і виплатити пенсії відповідно до Закону за період з 22 липня 2007 року залишено без розгляду у зв‘язку з пропуском строку звернення до суду з вимогами за цей період.

Управлінням подано до суду письмове заперечення, де зазначено,   що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, з огляду на те, що належні йому як інваліду ІІІ групи внаслідок  Чорнобильської катастрофи основна державна та додаткова пенсії виплачені в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 №530 та від 16.07.08 №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІІ групі інвалідності, не може бути нижче 580 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п. 4 цієї Постанови встановлена інвалідам ІІІ групи у розмірі 20 % прожиткового мінімуму.

Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року  пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів ІІІ групи,  не повинні бути нижчими 655 грн.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим нормативно-правовим актом.

    Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.

Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

    Просить в задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутності його представника.

Позов підлягає до часткового  задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим йому посвідченням серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2005  року.

Як вбачається з витягу із акту огляду у МСЕК до довідки серії МСЕ №012770, ОСОБА_1  з 08 лютого 2005 року довічно встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з негативними діями  внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі.

Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Цим же Законом визначено розміри згаданих пенсій.

Так, щомісячна додаткова пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи за правилами ст.50 Закону призначається у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

У силу ст.54 Закону в редакції від 06 червня 1996 року   пенсія по інвалідності, що пов`язана з Чорнобильською катастрофою,  встановлена у розмірі, що не  може бути нижчим по ІІІ групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Розміри державної та додаткової пенсій по інвалідності зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача  про необхідність прийняття Верховною Радою України  рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.

Відповідач згідно поданого письмового заперечення виплачував позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії згідно Закону з 08.02.2005 року в менших розмірах.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»,  на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації  конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної  і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Любешівському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідач, всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності  своїх дій в частині виплати ОСОБА_2 основної та  додаткової пенсій у менших, ніж встановлений Законом, розмірах, не довів.

Ухвалою суду від 23 вересня 2010 року згаданий адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов’язання перерахувати та  виплатити пенсію з 22 липня 2007 року залишено без розгляду.  

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити основну та додаткову пенсії у передбачених ст.ст.50, 54 Закону розмірах  в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку позовної давності.

Позовні вимоги щодо зобов’язання УПФ України в Любешівському районі в майбутньому здійснювати нарахування та виплату пенсії згідно Закону не підлягають до задоволення, оскільки невідомо чи будуть порушені права та інтереси Позивача в майбутньому. В зв’язку з чим суд при винесенні постанови не може оцінювати правовідносини, які на момент розгляду ще не існують, та приймати відповідне рішення.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд,-

постановив:

Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі і зобов’язання перерахування та виплати розміру пенсії задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Любешівському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1,  як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,   державної  пенсії по інвалідності у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  з 20 березня  2010 року неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1,  як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,   державної  пенсії по інвалідності у розмірі не менше 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 (п”ятдесяти) відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 20 березня 2010 року по 04 жовтня  2010 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії  апеляційних скарг.

Головуючий – підпис

З оригіналом згідно

Суддя Любешівського

районного суду                                     В.О. Труш

Постанова  не набрала законної сили.

Суддя Любешівського

районного суду                                     В.О. Труш