УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

__________________________________________________________________________

                                                                                     Справа № 2-3645                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     2010 р.

             ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          8 липня 2010 року                                                                                            м.Одеса    

          Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

          судді   - Маркарової С.В.

          за участю секретаря -  Тітової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Виробничого об’єднання «Стальканат – Сілур» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

    30.12.2009 року ВАТ «Стальканат»  звернулось з позовом до ОСОБА_2, Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим в АДРЕСА_1  та зняття з реєстрації місця її проживання за цією адресою.

            В процесі розгляду справи в порядку ст. 37 ЦПК України до участі у справі ухвалою суду залучений правонаступник ВАТ «Стальканат»  - ПАТ «Виробничого обєднання «Стальканат – Сілур», який уточнивши позовні вимоги, визначив відповідачем тільки ОСОБА_2 та просив визнати її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням.

         Крім задоволення позовних вимог позивач просив встановити порядок виконання судового рішення, за яким рішення є підставою для органів реєстрації для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1

           В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що гуртожиток по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі  позивача.

           Відповідач, яка була вселена до нього в 1990 році з 2005 року без поважних причин спірним житлом не користується, за вказаною адресою не проживає, на підприємстві не працює.

            Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

          Відповідач в судове засідання не з’явилась, повідомлена про час та місце судового розгляду в порядку до ч. 3 ст. 76 ЦПК України через житлово-комунальний відділ за адресою АДРЕСА_1

            З’ясувавши обставини справи та наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

            Відповідно до ст. 127 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, інших громадян на період роботи або навчання.

            Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету згідно до  ч.1 ст.128 ЖК України.

            Єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є ордер.

            Жиле приміщення зберігається при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім*ї відповідно до ст.71 ЖК України протягом шести місяців та понад зазначений строк у випадках, встановлених ч.3 ст. 71 цього Кодексу.

             Внаслідок відсутності особи понад встановлені строки суд в порядку ст. 72 ЖК України може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

            В судовому засіданні встановлено, що гуртожиток, розташований в АДРЕСА_1  належить на праві приватної власності  ВАТ «Стальканат», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежилі будівлі від 18.03.2004 року, виданим виконавчим комітетом ОМР № 031909.              

            Згідно довідки ВАТ «Стальканат» від 8.04.2008 року № 189/05 к відповідач працювала у підприємстві з 8.02.1990 року по 21.11.1994 року.

            28.09.1990 року вона була поселена до вищевказаного гуртожитку, що визнавалось представником позивач в попередньому судовому засіданні та підтверджується  актом комісії ВАТ «Стальканат» від 14.04.2008 року, карткою прописки форми А.

            З 2005 року відповідач добровільно залишила адресу проживання, спірним житлом не користується, оплату за проживання у гуртожитку не здійснює.

            За фактом відсутності ОСОБА_2 за вищевказаною адресою з названого часу 14.04.2008 року був затверджений акт комісії ВАТ «Стальканат», складена довідка від 26.11.2009 року, затверджена житлово-комунальним відділом ВАТ «Стальканат».                                       Поважної причини відсутності відповідача за місцем свого проживання понад шість місяців судом не встановлено.

           З позовом про вселення ОСОБА_2 не зверталась.

                    При таких обставинах суд вважає можливим визнати відповідача такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням внаслідок її відсутності за місцем проживання понад встановлені законом строки.

           Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок  його виконання, про що зазначає в рішенні.

            Суд вважає можливим встановити порядок виконання рішення суду відповідно до  Закону України  «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» N 1382-IV, 11.12.2003 року, за статтею 7 якого зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації, зокрема, на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

            Так, рішення суду є підставою для  органів реєстрації для зняття з реєстрації місця проживання відповідача за спірною адресою.

                Керуючись ст. 71,72, 127,128 Житлового Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України  № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового Кодексу України»,  ст.ст. 60, 61, 209, 213, 214, 215, 217, 218, 224, 226 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

           Позов ПАТ «Виробничого об’єднання «Стальканат – Сілур» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити.

            Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку, розташованому в АДРЕСА_1.

            Встановити порядок виконання судового рішення, за яким  воно є підставою для  органів реєстрації для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

            Рішення може бути оскаржено позивачем  в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подання в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Рішення може бути переглянуто Малиновським районним судом м.Одеси за письмовою заявою відповідача , яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

            Суддя