У Х В А Л А  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

          08 листопада 2010 року                                                                           м. Рівне                                                                                

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

                      головуючого судді -   Григоренка М.П.,

                                             суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,

при секретареві Омельчук А.М., за участю, представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 15 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частину квартири,

ВСТАНОВИЛА  :

09 жовтня 2009 року представник за довіреністю ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на 57.37 частини квартири  АДРЕСА_1.

Рішенням Рівненського міського суду від 15 квітня 2010 року  в задоволенні позовних вимог позивачу  відмовлено.

           Не погодившись із вказаним рішенням, позивач  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення  та ухвали нове, оскільки на придбання спірної квартири  ОСОБА_3 було витрачено значно більше своїх особистих коштів, у порівнянні із іншими співвласниками, а тому відповідно до розміру внесених цих грошових коштів він просить визнати за ним і право власності на цю квартиру.

          Проти цього також не заперечує і його колишня дружина – відповідач ОСОБА_6, яка зверталась до цього із позовом про внесення змін до кредитного договору, який був оформлений лише на позивача і який його повністю сплатив, але цей позов ухвалою Рівненського міського суду від 03 червня 2010 року залишено без розгляду.

У зв’язку із викладеним, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким її позовні вимоги  задовольнити у повному обсязі.

Справа № 22-1645-2010 р.                                               Головуючий у 1 інстанції : Мельник О.В.

            Категорія :  2.5                                                                             Доповідач : Григоренко М.П.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав та просив її відхилити її як безпідставну, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги останнього є безпідставними, оскільки самостійне погашення ним грошового зобов’язання, яке виникло у позивача та відповідача під час перебування у шлюбі, ще не є підставою для визнання за ним права власності на частку позивача, а дає йому лише право заявити вимогу про відшкодування ОСОБА_6 йому коштів, які він сплатив замість неї  за її частку в спірній квартирі.

З даними висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на законних підставах набула права власності на свою частку у спірній квартирі і припинення цього її права з тих підстав, які вказує позивач у своїй позовній заяві, чинним  законодавством не передбачено.

В даному випадку вимоги частини 7 статті 57 СК України не підлягають застосуванню, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири позивач не вносив кошти, що були його особистою приватною власністю, а це були кошти, які були взяті ним у кредит під час перебування із відповідачем у шлюбі.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив у своєму рішенні, що позивач не позбавлений права ставити питання про відшкодування йому відповідачем грошових коштів, які він вніс замість останньої за її частку у спірній квартири, коли шлюб між ними вже було розірвано.

           Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції  були правильно, всебічно і повно  встановлені  обставини справи,  характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню  при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Рівненського міського суду від 15 квітня 2010 року  підлягає  залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А  :

            Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – відхилити.    

        Рішення  Рівненського міського суду від 15 квітня 2010 року залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і  її може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.

   Головуючий                                          Григоренко М.П.

          Судді                                               Ковалевич С.П.

                                                                   Оніпко О.В.