Судове рішення #11908787

     Справа №22-1655                                        Головуючий у 1інст.Рогозін С.В.

     Категорія 41.44                                            Доповідач  Собіна І.М.

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    29 жовтня 2010 року                                                                     м. Рівне

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

            Головуючого судді    Собіни І.М.

            Суддів:   Пашкевича О.О.,     Ковальчук Н.М.

            При секретарі судових засідань   Приходько Л.В.

            З участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 26 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб міського відділу УМВС України в Рівненській області про скасування реєстрації та визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

                                                в с т а н о в и л а:

    Рішенням Рівненського міського суду від 26 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

    Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1 В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що рішення суду постановлене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права та з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

    Представник позивачки ОСОБА_3 просив суд визнати відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням з підстав передбачених ч. 2 ст. 107 ЖК України, а суд задовольнив позовні вимоги на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК вийшовши при цьому за межі позовних вимог.

    Показання свідків зі сторони ОСОБА_3 та акти про відсутність в момент перевірки відповідачів у спірній квартирі є неналежними доказами у справі.

    Судом не взято до уваги поважність причин не проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірній квартирі через конфлікти, факт існування яких доведено відмовним матеріалом.

    Матеріали справи не містять жодного доказу на ствердження набуття ОСОБА_1. права користування будь-яким житловим приміщенням, в тому числі і тим, що вказане судом у оскаржуваному рішенні.

    Просили оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким  в позові ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1

    Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і з»явились в судове засідання, в межах доводів апеляційної скарги прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

    Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнавши втративши ми право користування жилим приміщенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходив з підстав передбачених ст.ст. 71, 72 ЖК України.

    Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

    Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    З позовних вимог ОСОБА_3 зокрема, заяви про зміну позовних вимог (а.с.38-40) вбачається, що її вимоги зводились до визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням з підстав вибуття їх на інше постійне місце проживання передбачених ч. 2 ст. 107 ЖК України.

    Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

     Частиною 2 статті 107 ЖК встановлено, що у разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім»я то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім»ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.        

                             

    Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

    Враховуючи, що суд першої інстанції, правильно встановив спірні правовідносини, обгрунтовано виходив з їх доведеності проте, неправильно застосував статтю, замість ст. 107 ЖК помилково керувався ст. ст. 71, 72 ЖК ухвалене ним рішення в частині первинних позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 з підстав передбачених ч. 2 ст. 107 ЖК.

    Що стосується зустрічної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням АДРЕСА_1 то апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про недоведеність ОСОБА_1. цих вимог.

    Виходячи з наведеного та керуючись  ст. 3, п. п. 1,2 ч. 1 ст.307, ст. 308, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

                                                  в и р і ш и л а:

    Рішення Рівненського міського суду від 26 серпня 2010 року в частині визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_1, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 втратившими право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 у зв»язку із вибуттям в інше жиле приміщення з дня вибуття.

    В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання ним законної сили.

       Головуючий                                                                     І.М.Собіна

       Судді                                                                                О.О.Пашкевич

                                                                                                 Н.М.Ковальчук

         

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація