АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7095/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Міщенка С.В., Бондаренка С.І.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Лисянської центральної районної лікарні третя особа ОСОБА_7 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом до Лисянської центральної районної лікарні третя особа ОСОБА_7 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
У зв’язку з заявленим самовідводом справа була передана на розгляд Звенигородського районного суду Черкаської області.
ОСОБА_6 просив суд поновити його на роботі на посаді водія Лисянської центральної районної лікарні та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
ОСОБА_6 мотивує свої позовні вимоги тим, що 03.03.2010 року він , як водій Лисянської центральної районної лікарні (надалі ЦРЛ), знаходився на робочому місці та виконував функціональні обов’язки водія з 9 до 18 години. Твердження, що він допустив прогул і був відсутній на роботі більше трьох годин є надуманим адміністрацією Лисянської ЦРЛ і не відповідає дійсності.
Вважає, що він був звільнений з роботи, за те, що він 03.03. 2010 року на зборах водіїв ставив питання про крадіжку паливного баку з його автомобіля, після зборів механіком ОСОБА_8 був відсторонений від роботи.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року ОСОБА_6 оскаржив його, і в апеляційній скарзі від 11.10.2010 року просить рішення суду скасувати. Мотивуючи свої вимоги тим, що суд дійшов до хибного висновку , не взявши до уваги його доводів, що він як водій Лисянської центральної районної лікарні (надалі ЦРЛ), знаходився на робочому місці та виконував функціональні обов’язки водія 03.03.2010 року з 9 до 18 години, а твердження, що він допустив прогул і був відсутній на роботі більше трьох годин є надуманим адміністрацією Лисянської ЦРЛ і не відповідає дійсності. А факт його перебування на робочому місці після 15-ї години 03.03.2010 р. можуть підтвердити жителі смт. Лисянка ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з якими він розмовляв 03.03.2010 р. після 16 години біля приймального відділення Лисянського ЦРЛ
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз’яснень п.2 Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення» : «…Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК ,
вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. ».
А рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки повністю побудоване на повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в їх сукупності.
Так, розглядаючи справу , суд дослідив всі докази, що були надані сторонами процесу та дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_6 на посаді водія Лисянської центральної районної лікарні, оскільки зі сторони відповідача було надано достатньо доказів, які вказували на допущення позивачем порушення трудового законодавства, що виразилося у відсутності його на робочому місці протягом 5-ти годин. Зокрема про це засвідчили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Цей факт також було підтверджено доповідною механіка ОСОБА_8 та актом про відсутність позивача на робочому місці 03.03.2010 року з 13-ї до 18-ї години.
Таким чином , враховуючи вказані обставини, а також те , що позивач працював на посаді водія автомобіля «швидка допомога» і від його дисциплінованості прямо залежить життя та здоров’я хворих, головний лікар правомірно виніс наказ про звільнення ОСОБА_6 з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, яка дає право роботодавцю звільнити працівника у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. При цьому , виносячи вказаний наказ про звільнення ОСОБА_6 , головний лікар Лисянської центральної районної лікарні дотримався порядку звільнення з роботи , отримавши дозвіл на це від профспілкового комітету, який своїм рішенням від 04.03.2010 року прийняв одностайне рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_6 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Частиною 1 ст.308 ЦПК України передбачено , що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а ч.2 ст.308 ЦПК України передбачає також , що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Тому за таких обставин підстав для скасування рішення суду не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Лисянської центральної районної лікарні третя особа ОСОБА_7 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відхилити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала колегії набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя С.В. Міщенко