Справа №2-а-1768/10

П О С Т А Н О В А

і м е н е м                У к р а ї н и

25 жовтня 2010 року           Кролевецький районний суд Сумської області

в особі судді                         Ольховик А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-ІV від 18.11.2004 р. є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році зазначене підвищення їй не виплачувалось, а протягом 2008, 2009, 2010 років їй виплачується зазначене підвищення лише у розмірі 10 відсотків.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними законами про Державний бюджет України, сума недоплаченого підвищення до пенсії за 2007 рік – з 09  липня по грудень становить 742 грн. 65 коп., за 2008 рік – з травня по грудень 780 грн. 40 коп., за 2009 рік - 1240 грн. 20 коп., за 2010 рік - з січня до вересня  – 1450,80  грн.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.3, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, керуючись ст.ст. 6, 17, 18, 19, 104-108 КАС України позивачка просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року та визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року до 30 вересня 2010 року  включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни з 09 липня 2007 року до   30 вересня  2010 року включно (за виключенням періоду з 1 січня до 22 травня 2008 року), виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.

Частина 4 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст.19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Виплата у 2008-2010 роках дітям війни проводиться відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» — 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Про розмір пенсії позивачці було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2008 року, а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами»  від 18 лютого 2010 року № 1691-VІ справи даної категорії розглядалися в порядку  цивільного судочинства  на підставі п.2 ч.1ст. 15 ЦПК України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних  із соціальними виплатами» від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VІ.

При цьому, Законом України « Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в прикінцевих положеннях ( розділ ХІІ), передбачено, що передача справ даної категорії в адміністративні суди здійснюється  з 01 січня 2011 року, таким чином, після 09.09.10 року справи не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства з врахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, при цьому, Законом визначена дата їх передачі в адміністративну юрисдикцію з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності  чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Враховуючи вищезазначене, а також положення ст.ст. 4,6 КАС України, ст. 124 Конституції України, беручи до уваги, що спір між сторонами  виник з публічно-правових відносин, тому дану справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.6 ,8 ) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що у 2007 році позивачка взагалі не отримувала підвищення до пенсі як дитина війни, а у 2008, 2009 та у 2010 роках отримувала таке підвищення тільки в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком (а.с.9 ,14 ).

Протягом періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- на 2007 рік дію ст.6 зазначеного Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року № 835-VI та Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року № 2154-VI не передбачено зупинення на 2009 – 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р).При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року, оскільки на 2009-2010 роки дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період. Крім того, висновок суду щодо вимог позивачки за 2009-2010 рр. не суперечить положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», оскільки розмір підвищення до пенсії дітям війни безпосередньо зазначений в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Щодо розмірів підвищення, які встановлені в п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, то вони суперечать ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і тому не можуть бути застосовані, виходячи з норми ч.4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що виплата у 2008-2010 рр. дітям війни відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, суд не може взяти до уваги, оскільки зміст зазначеної редакції ч.1 ст. 6 вказаного закону визнано неконституційним 22.05.2008 року і в період за який пред’явлено позовні вимоги не може бути застосованим.

Аналізуючи наведені вище норми, суд прийшов до висновку про те, що з 09 липня   2007 року до 30 вересня 2010 року включно (за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року), УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці зазначене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.). При цьому необхідно врахувати, що відповідачем не надано належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось саме часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період.

Крім того, при винесенні рішення слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону №1058, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за вказаний період, оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме УПФУ в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року  нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачці, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Крім того, відповідач у порушення ч.2 ст.71 КАС України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Згідно зі ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та згідно зі ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах: з 01.04.2007 р. – 406 грн. + 1%= 410,06 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн. +  1%= 415,11 грн., з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., з 01.10.2008 р. – 498 грн., з 01.01.2009 р. – 498 грн., з 01.11.2009 р. – 573 грн., з 01.01.2010 р – 695 грн., з 01.04.2010 р. – 706 грн., з 01.07.2010 р. - 709 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці за період з 09 липня 2007 року по 30 вересня  2010 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни:

- з 01 липня до 30 вересня 2007 року 123 грн. 02 коп. (410,06 х 30%);

- з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року 124 грн. 53 коп. (415,11 х 30%);

- з 01 травня до 30 вересня 2008 року 144 грн. 30 коп. (481 х 30% );

- з 01 жовтня до 31 грудня 2008 року 149 грн. 40 коп. (498 х 30%);

- з 01 січня до 30 жовтня 2009 року по 149 грн. 40 коп. (498 х 30%),

- з 01 листопада до 31 грудня 2009 року по 171 грн. 90 коп. (573 х 30%),

- з 01 січня до 31 березня 2010 року по 208 грн. 50 коп. (695 х 30%),

- з 01 квітня до 30 червня 2010 року по 211 грн. 80 коп. (706 х 30%),

- з 01 липня до 30 вересня  2010 року по 212 грн. 70 коп. (709 х 30%), а з довідки та заперечення, наданих відповідачем  вбачається, що суми виплат за вказаний період були меншими, ніж встановлено законом, а саме: з січня по березень 2008 року – по 47,00 грн., з квітня по червень 2008 року – по 48,10 грн., з липня по вересень 2008 року по 48,20 грн., з жовтня 2008 року по вересень  2010  року включно – по 49,80 грн.

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому, є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачці відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007  року до 30 вересня  2010 року включно (за виключенням періоду з 1 січня до 22 травня 2008 року) у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007  року до 30 вересня  2010 року включно (за виключенням періоду з 1 січня до 22 травня 2008 року) включно, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії як дитині війни.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

позов   ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо проведення нарахування і виплати ОСОБА_1  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 30 вересня   2010  року включно у розмірі меншому, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 30 вересня   2010  включно, з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії як дитині війни.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду

Суддя