Справа № 2 - а – 875/ 2010р .
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області
в складі:головуючого- судді Бережняка В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання незаконними дій та стягнення соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року(далі – Закон 2195-ІV), просила визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі Чернігівської області( далі відповідача) щодо нарахування та виплати їй у 2009-2010 роках соціальної допомоги, як дитині війни, у меншому розмірі, ніж це передбачено законом, та стягнути з відповідача на її користь соціальну допомогу за 2009 рік та за 2010 рік по час подачі адміністративного позову у розмірі 30%мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, а також просила поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом, мотивуючи тим, що про порушення своїх прав дізнався з публікації у пресі в 2010 році, де роз’яснювалося, що дана категорія справ розглядається в порядку цивільного судочинства у межах трьохрічного строку позовної давності, а рішенням Конституційного Суду від 09 вересня 2010 року, відповідно до якого справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства, обмежені її права.
В судове засідання позивач ОСОБА_1. не з’явилася, але в позовній заяві просив справу розглянути без його участі. Представник відповідача також в судове засідання не з»явився, але в письмовому запереченні відповідач просив справу розглянути без участі його представника, тому суд визнав можливим відповідно до ст..122 ч.4 КАС України справу розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв»язку з чим відповідно до ст..41 ч.1 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В письмовому запереченні на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що надбавки до пенсії позивачу у 2009 році виплачувалась відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року за № 530 у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і в такому ж розмірі продовжує виплачуватись у 2010 році, в зв»язку з цим посилання позивача на незаконність дій відповідача вважає безпідставною та необгрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини на яких грунтується позов, оцінивши докази, суд прийшов до слідуючих висновків.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни вважається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. В матеріалах справи є копія паспорта позивача, де зазначено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням із відміткою «дитина війни», тобто позивач має право на пільги, передбачені Законом 2195-ІV, при цьому доплату до пенсії здійснює відповідач.
Як вбачається із позовної заяви, позивачка звернувся до суду з даним позовом 18 жовтня 2010 року, тобто її вимоги щодо періоду часу до 18 квітня 2010 року відповідно до ст..99 КАС України зі змінами від 03 серпня 2010 року поза межами шестимісячного строку. Зазначена категорія справ розглядалась в порядку адміністративного судочинства і лише в період з 10 березня по 09 вересня 2010 року зазначена категорія справ розглядалася в порядку цивільного судочинства, тому суд вважає можливим поновити пропущений нею строки звернення до суду стосовно вимог за період з 10 березня 2010 року до 18 квітня 2010 року. Для поновлення пропущеного строку в іншій частині суд підстав не знаходить.
Статтею 6 Закону 2195-ІVВ в редакції до 28.12.2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року за №107-ІV(підпункт 2 пункту 41 розділу 11) внесені зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,якими передбачено, що дітям війни( крім тих, яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги. Що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зазначені зміни визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними, тобто вказаним рішенням Конституційного Суду України було поновлено перелік пільг та соціальних гарантій дітям війни, а саме – виплату надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і в подальшому виплата такої надбавки не зупинялася.
Відповідно до ст..19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За таких обставин відповідач, починаючи з 10 березня 2010 року – в межах строку звернення з позов до суду, діяв всупереч ст..19 ч.2 Конституції України, оскільки із вказаного часу повинен був здійснювати доплату надбавки до пенсії позивача у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а не в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дій з зазначеного періоду , суд вважає такими, що підлягають задоволенню.
Далі, в резолютивній частині позивач просить стягнути з відповідача недоплачену соціальну допомогу, не зазначаючи при цьому суму, з подальшим нарахуванням та виплатою йому допомоги у зазначеному розмірі..
Відповідно до ст..105 ч.3 п.4 КАС України адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з суб»єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями, рішенням чи бездіяльністю. Але недоплачена соціальна допомога не є шкодою, тому стягненню не підлягає, до того ж нарахування соціальної допомоги проводиться відповідачем. Але суд приймає до уваги, що з мотивувальної частини позову витікають вимоги щодо нарахування та виплати відповідачем позивачці соціальної допомоги. Відповідно до ст..162 ч.2 абзац 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб»єктів владних повноважень, тому вважає можливим задовольнити позовні вимоги шляхом зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком , починаючи з 10 березня 2010 року, з урахуванням отриманих ним сум.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд вважає необхідним відмовити.
Відповідно до ст..94 КАС України з місцевого бюджету м.Ніжина на користь ОСОБА_1. слід стягнути 3 (три) грн.. 40 коп. у повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 158-163 ,99,102,94КАС України, ст..ст.19,22 Конституції України,ст..ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст..28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.N 10-рп/2008суд –
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду стосовно позовних вимог за період з 10 березня 2010 року по 18 квітня. 2010 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково .
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ніжинському районі по ненарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги передбаченої ст.6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , за період з 10 березня 2010 року.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Ніжинському районі здійснити нарахування та проводить виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 10 березня .2010 року , з урахуванням отриманих ним сум..
Стягнути з місцевого бюджету м.Ніжина на користь ОСОБА_1 3(три) грн. 40 коп. у повернення сплаченого судового збору .
У задоволені позовних вимог в іншій частині – відмовити.
Постанова може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.Д.Бережняк