Справа № 2-61/10

ЗАэОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року  Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання – Алмановой І.Г.,

розглянувши у  судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

    До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 23.06.2005 року ОСОБА_1 заключила з відповідачкою ОСОБА_2 договір про передачу грошових коштів, згідно якого позивач передала, а відповідач прийняла у неї в борг 15 000 (п’ятнадцять тисяч) гривень, які зобов’язалася повернути до 01.12.2005 року,  однак відповідач борг не повернула. Позивач зазначає, що у теперішній час з дня прострочення виконання зобов’язань на момент пред’явлення позову до суду пройшло 1 рік 4 місяці, тобто 489 день, тому сума відсотків за прострочення виконання грошового зобов’язання становить 602 грн. 88 коп. Позивач просить також стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Під час судового розгляду справи позивач надав згоду на заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення. Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Суд у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

    В судовому засіданні встановлено, що 23.06.2005 року   між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про передачу грошових коштів, згідно якого позивач передала, а відповідач прийняла у неї в борг 15 000 (п’ятнадцять тисяч) гривень, які зобов’язалася повернути до 01.12.2005 року.   Вищевказані правовідношення підтверджуються наявністю розписки позичальника, яка приєднана до матеріалів справи.  

ОСОБА_2 подала до Малиновського районного суду м. Одеси зустрічну позовну заяву про визнання недійсним правочину, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат та заробітної платні. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2010 року  зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат та заробітної платні залишено без розгляду.

    Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1   в частині стягнення боргу за договором позики суд виходить з наступного.  

    Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України,   зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

    Згідно зі ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винувату сторону від відповідальності за порушення зобов'язання

    Як зазначено у ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.    

Згідно ст.ст. 1048-1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві  позику  у  строк  та  в  порядку,   що  встановлені  договором, та має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України. Таким чином, з врахуванням заочного розгляду справи та за відсутності обґрунтованих заперечень сторони відповідача позовні вимоги в частині стягнення суми позики та процентів за її користування підлягають задоволенню.  

Разом з тим, відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з таких міркувань. С таття 1050 ЦК України та інші положення відповідного розділу ЦК України не передбачають стягнення компенсації завданої моральної шкоди у разі невиконання зобов’язань за договором позики.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 16, 526, 530, 610, 615, 625, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 1,3, 15, 31, 60, 169, 213, 214, 224-225 ЦПК України,  суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 15 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) інфляційні збитки у розмірі 10620 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  три проценти річних від простроченої суми у розмірі 3623,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (що мешкає за адресою : АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) проценти від суми позики у розмірі 7105,86 грн.

В стягненні компенсації завданої моральної шкоди – відмовити.    

Стягнути з ОСОБА_2   на користь держави судовій збір в розмірі  150 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмір 30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                               А.І. ДРІШЛЮК