Справа №2-а-158/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді: І.І.Замеги
при секретарі: Г.М.Войтович
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Любар адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Житомирській області, інспектора ДПС ВДАІ м.Бердичів прапорщика міліції Ланов»юка Миколи Петровича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач вказує на те, що постановою інспектора ДПС ВДАІ Чуднівського району від 27.09.2010 року його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (за перевищення швидкості руху) та піддано штрафу в розмірі 300 грн. Позивач вважає дану постанову незаконною та просить суд продовжити термін оскарження даної постанови, оскільки він хворів і не мав можливості звернутися з позовом до суду своєчасно, та просить суд її скасувати, оскільки він не перевищував швидкість руху.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав повністю та повідомив суду, що 27 вересня 2010 року о 15 год. 26 хв. він рухався на автомобілі ВАЗ-2115 державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Бердичів – Хмільник в с.Любомирівка Бердичівського району, де був зупинений інспектором ДПС ВДАІ м.Бердичів, який повідомив йому, що він перевищив дозволену швидкість руху на 22 км/год., тобто рухався в населеному пункті зі швидкістю 82 км/год. Інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення, а потім виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн. Його пояснень, про те, що він рухався зі швидкістю, яка не перевищувала 72 км/год., інспектор до уваги не взяв, пояснень у свідків та очевидців правопорушення не відбирав. Крім того, він пояснив, що він був зупинений інспектором о 15 год. 25 хв., а на приладі, яким нібито вимірювалася його швидкість було зазначено час 15 год. 26 хв., тобто не його швидкість.
Відповідачі на розгляд справи до суду не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вислухавши пояснення позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії АМ1 №086569 від 27 2010 року зазначено, що 27 вересня 2010 року о 15 год. 26 хв. гр.ОСОБА_1 в с.Любомирівка Бердичівського району, керуючи автомобілем ВАЗ-2115 д.н.з. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 82 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху на 22 км/год. Із наявних в протоколі поясненнях позивача вбачається, що з пред»явленим йому порушенням він не згідний.
Постановою інспектора ДПС ВДАІ м.Бердичів серії АМ №239119 від 27.09.2010 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (за перевищення швидкості) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
Суд вважає, що позивач пропустив термін оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2010 року з поважної причини, оскільки в період з 5 по 19.10.2010 року знаходився на лікуванні в амбулаторних умовах з діагнозом – позалікарняна бронхо-пневмонія друга кл.гр., що стверджується довідкою №2037 від 26.10.2010 року, виданою Любарською ЦРЛ, а тому поновлює йому термін для оскарження даної постанови.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 251 КУпАП вказує на те, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач до суду не з’явився та не надав суду жодних доказів щодо правомірності свого рішення.
Розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача відповідачем не спростовані.
Керуючись ст.ст.6, 9, 17-19, 71, 104, 159-163, 167 КАС України,
Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 термін оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2010 року.
Визнати протиправними дії інспектора ДПС ВДАІ м.Бердичів прапорщика міліції Ланов»юка Миколи Петровича щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АМ №239119 від 27.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 300 грн.
Постанову серії АМ №239119 від 27.09.2010 року винесену інспектором ДПС ВДАІ м.Бердичів Житомирської області прапорщиком міліції Ланов»юком Миколою Петровичем відносно ОСОБА_1 – скасувати.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.І.Замега