Справа 2-а-14310/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2007 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого: судді Гонтарука В.М.
при секретарі Гудемчук Н.Й.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідача Кудрик Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, суд -
встановив:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1, в якій просить визнати дії суб'єкта владних повноважень неправомірними, зобов'язати здійснити перерахунок пенсії та стягнути з Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці недоплачене щомісячне підвищення пенсії за період з 01.09.2006 року по день винесення рішення.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1. визнаний інвалідом війни 2 групи, особою, що має особливі заслуги перед Батьківщиною. На думку позивача, він має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни 2 групи, та щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 250% мінімальної пенсії за віком, як особі, що має особливі заслуги перед Батьківщиною, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, всупереч вимогам вищевказаного Закону підвищення до пенсії Управлінням пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці нараховувалось неналежним чином.
Оскільки відповідач відмовився виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії, ОСОБА_1. звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задоволити, мотивуючи тим, що ОСОБА_1., відповідно до ст.ст.7,11 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», визнаний інвалідом війни 2-ої групи, особою що має особливі заслуги перед Батьківщиною, та відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є пенсіонером по інвалідності, що підтверджується наданими суду копіями посвідчень. Позивачу, як інваліду війни 2-ої групи та особі що має особливі заслуги перед Батьківщиною згідно ч.4 ст.13, та п.1 ст.16 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» №458/95 від 23.11.1995 року, в редакції закону від 01.01.1996 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищується на 350% та 250% мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_1., пенсію частково підвищено, але підвищення не відповідає вимогам норми ст.13 ч.4, ст.16 п.1 зазначеного Закону, тому з розміром зазначеного підвищення пенсії позивач не згодний, а дії відповідача вважає неправомірними.
Представник відповідача заперечила проти позову. В обґрунтування заявленого суду пояснила, що щомісячне підвищення до пенсії позивачу робились своєчасно та на підставі нормативних актів, які діяли у відповідний час.
Крім того, підвищення за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1. виплачується не на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а на підставі Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», в розмірі - 35% прожиткового мінімуму визначеного для осіб, які втратили працездатність.
Тому, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, вважає незаконними та необґрунтованими вимоги ОСОБА_1., що викладені в позовній заяві.
З огляду вищенаведеного, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з огляду на наступне.
ОСОБА_1. є інвалідом війни 2-ої групи та особою, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видане 25.06.1999 року управлінням соціального захисту населення по Саранському району Одеської області, орденськими книжками серії Д №НОМЕР_2, серії АС НОМЕР_3, серії Е НОМЕР_4, серії И НОМЕР_5.
Позивач отримує пенсію за віком з 28.01.1987р. З 01.09.2006 року ОСОБА_1. отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району м. Вінниці.
Підвищення ОСОБА_1., як інваліду війни 2 групи, здійснюється згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
До 01.01.2006 року позивачу виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХІІ та ч. е п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року.
Судом з'ясовано, що розмір підвищення інваліду війни 2 групи складав - 19.91грн. х 350% = 69.69грн.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 5 жовтня 2005року № 2939-IV, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №2939-IV від 5 жовтня 2005 року пункт 4 ст. 13 цього Закону набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік», прожитковий мінімум для непрацездатного населення складає: з 01.01.2006р. - 350грн., розмір підвищення - 140грн., з 01.04.2006р. - 359грн., розмір підвищення - 143.6грн., з 01.10.2006р. - 366 грн., розмір підвищення -146.4грн.,
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», прожитковий мінімум для непрацездатного населення складає: з 01.01.2007р. - 380грн., розмір підвищення - 152грн., з 01.04.2007р. - 406грн., розмір підвищення - 162.4грн., з 01.10.2007р. - 411 грн., розмір підвищення - 164.4грн.
Отже, з урахуванням внесених змін з 1 січня 2006 року, позивачу виплачується щомісячно підвищення до пенсії, яке обчислюється з встановлюваного законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Вказане підтверджується і самим представником позивача. Продовжує позивач отримувати 40% прожиткового мінімуму до пенсії щомісячно з 01.09.2006 року, тобто з моменту постановки його на облік в Ленінському пенсійному фонді м. Вінниці.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Не знайшла свого підтвердження вимога позивача в частині щодо стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 250% мінімальної пенсії за віком, як особі, що має особливі заслуги перед Батьківщиною відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно ст. 11 вищевказаного Закону, особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Герої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
Як вбачається з матеріалів справи, підвищення за особливі заслуги перед Україною ОСОБА_1. виплачується не на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а на підставі Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», в розмірі - 35% прожиткового мінімуму визначеного для осіб, які втратили працездатність, що передбачено чинним законодавством.
В судовому засіданні досліджено, що позивач не має статусу Героя Радянського Союзу, не є кавалером ордену Слави, не має статусу Героя Соціалістичної Праці, а також інших нагород, які зазначені в ст. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тому твердження представника позивача, що ОСОБА_1. є особою, що має особливі заслуги перед Батьківщиною згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в повному обсязі.
Керуючись ст. 11, ст. 94, ст.ст. 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд -
постановив :
В задоволені позову ОСОБА_1до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова оформлена і підписана відповідно до вимог ч. З ст.160 КАС України 13.10.2007 року.
СУДДЯ. /підпис/.
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: