АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22ц-5669/2010 Головуючий по 1 інстанції
- Дудніченко В.М.
Категорія- 57 Доповідач в апеляційній
інстанції Міщенко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
25 жовтня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.,
суддів Міщенка С.В.,Бондаренка С.І.,
при секретарі Макарчук Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Звенигородського міжрайонного прокурора на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Ватутінської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернувся з позовом до Ватутінської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальної шкоди, обґрунтовуючи дані вимоги тим, що він , достовірно знаючи, що буде проводитися приватизація магазинів «Універмаг» та «Ювілейний» 01.04.2004 року позичив у гр.ОСОБА_8 5.000.000 ( п’ть мільйонів) грн. під 20% річних, з кінцевим поверненням боргу 01.04.2010 року. Дані кошти він бажав використати для придбання вказаних магазинів, потім отримати прибуток , за рахунок якого повернути кошти та відсотки по договору позики. Від проведення приватизації вищевказаних об’єктів він Ватутінською міською радою був незаконно усунений, у зв’язку з чим відсотки по договору позики ним не було повернуто в повному обсязі. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.06.2009 року з нього на користь гр.ОСОБА_8 було стягнуто 4.000.000 (чотири мільйони) грн. як відсотки по договору позики за період користування позиченими коштами з 2006 по 2009 рік. ОСОБА_6 вважав, що незаконними діями Ватутінська міська рада Черкаської області , у зв’язку з вказаними діями , нанесла йому матеріальні збитки на 4.000.000грн., які він просив стягнути на його користь.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2009 року позов ОСОБА_6 до Ватутінської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 4.000.000грн. за завдану шкоду .
Не погоджуючись з рішенням суду , Звенигородський міжрайонний прокурор .діючи в інтересах держави та місцевої громади , оскаржив його , і в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове рішення , яким повністю відмовити позивачу в його позовних вимогах , тому, що суд першої інстанції , задовольняючи позов , не повністю дослідив матеріали справи, не правильно застосував норми матеріального права . Оскільки позивач безпідставно вказував на наявність підстав для приватизації шляхом викупу саме ним магазинів «Універмаг» та «Ювілейний». І той факт, що ці магазини були продані Ватутінською міською радою іншій особі у зв’язку з правом на першочергове придбання цих об’єктів, жодним чином не заподіяв шкоди ОСОБА_6
Судова колегія , заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Але при цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: « …1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; … Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню».
А , як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції , задовольняючи позов і стягуючи як заподіяну шкоду з Ватутінської міської ради 4млн. грн.. на користь ОСОБА_6 , помилково дійшов до висновку, як щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу , так і щодо наявності самого факту заподіяння такої шкоди.
Зокрема головним доказом заподіяної шкоди позивач вбачає вчинення Ватутінською міською радою незаконних дії по приватизації магазинів «Універмаг» та «Ювілейний», внаслідок яких він ніби-то був усунений від приватизації цих об’єктів та не отримав прибутку для повернення процентів за користування позиченими у гр.ОСОБА_8 5.000.000 грн. в розмірі 4.000.000.грн., які з нього були стягнуті на користь останнього. При цьому посилаючись на ст.1173 ЦК України , якою передбачено обов’язок відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди , завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. Але не зазначає якими саме діями чи бездіяльністю відповідача було йому заподіяно вказану шкоду.
А його посилання на те, що він поніс збитки внаслідок того, що не придбав магазинів «Універмаг» та «Ювілейний» є безпідставні, тому, що у справі відсутні дані про те, що ОСОБА_6 мав беззаперечні переваги на придбання вказаних магазинів і , що лише він один мав право придбати їх, якби Ватутінська міська рада не прийняла рішення від 12.06.2005 року №28/64 та №28/65 , якими зарахувала кошти витрачені орендарем ОСОБА_9 як вартість поліпшень орендованого майна магазинів «Універмаг» та «Ювілейний», визнавши, що ці поліпшення більш як на 25% перевищують залишкову вартість об’єктів приватизації. Тому, враховуючи ту обставину, що згідно його ж тверджень (а.с.3 ): «…підприємці України та прості громадяни були вельми зацікавлені в придбанні магазинів «Універмаг» та «Ювілейний» , - позивач не довів, що у разі виставлення цих об’єктів на аукціон – саме він , ОСОБА_6, переміг би в конкурсі і придбав їх за кошти, які він позичив у гр.ОСОБА_8
Позивач не надав суду доказів можливості отримання від експлуатації магазинів «Універмаг» та «Ювілейний» прибутку , який би дозволяв отримати дохід за рахунок якого можна було б сплачувати відсотки за користування отриманими в борг 5млн. грн..
ОСОБА_6 не довів самого факту спричинення такої шкоди , не надавши жодного доказу на підтвердження факту сплати на користь гр.ОСОБА_8 4млн. грн. відсотків за користування кредитними коштами протягом вказаного ним часу. Як не навів доказів вини відповідача в тому, що він не повернув гр.ОСОБА_8М позичені кошти негайно після того як вказані магазини були реалізовані іншій особі, що позбавило б ОСОБА_6 обов’язку сплачувати гр.ОСОБА_8 відсотки за користування грошима, намагаючись перекласти свої зобов’язання перед останнім по правочину стороною якого Ватутінська міська рада не була.
У зв’язку з чим скасовуючи рішення суду першої інстанції належить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Звенигородського міжрайонного прокурора на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Ватутінської міської ради Черкаської області про відшкодування матеріальної шкоди - задоволити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2009 року - скасувати та постановити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодуванні матеріальної шкоди шляхом стягнення з відповідача Ватутінської міської ради Черкаської області на користь позивача ОСОБА_6 4.000.000грн. за завдану шкоду - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя С.В. Міщенко
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №-22 ц – 2874/ 10 Головуючий по 1 інстанції
- Бурлака О.В.
Категорія- 48 Доповідач в апеляційній
інстанції Міщенко С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
( вступна та резолютивна частини)
30 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Міщенка С.В., Бондаренка С.І.,
при секретарі Іскрі І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_12 на рішення Канівського міськрайонного суду від 13.04.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про стягнення аліментів на дружину ,-
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, на підставі ст..75, 77-80 СК України колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 - задовольнити частково .
Рішення Канівського міськрайонного суду від 13.04.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про стягнення аліментів на дружину - скасувати та постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_12 задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_13 на користь непрацездатної дружини ОСОБА_12 аліменти на її утримання в розмірі 1000 ( одна тисяча) гривень щомісячно з 06.11.2009року протягом строку інвалідності позивача.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_12 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 20.03.96
(Витяг)
Г. пред'явила позов до садівничого товариства про
витребування майна та земельної ділянки з чужого незаконного
володіння. Позивачка зазначала, що її батько Г. після смерті брата
І. в 1989 р. почав користуватися земельною ділянкою в садівничому
товаристві, а в лютому 1992 р. був прийнятий у члени товариства і
за ним закріпили цю земельну ділянку. У лютому 1994 р. він помер.
Оскільки батько був інвалідом, протягом кількох років хворів, він
земельну ділянку належним чином не використовував, тому рішенням
товариства від 19 серпня 1993 р. його було виключено з членів
товариства, а садову ділянку з будиночком і насадженнями передано
в користування іншій особі. Вважаючи це рішення незаконним, Г.
просила суд повернути садову ділянку з будиночком.
Ухвалою судді Ковельського міського суду від 24 березня 1995
р. в прийнятті позовної заяви було відмовлено в зв'язку з
непідвідомчістю спору суду. Ухвалою судової колегії в цивільних
справах Волинського обласного суду від 1 червня 1995 р. зазначену
ухвалу скасовано, а заяву направлено для розгляду по суті.
За протестом голови цього обласного суду його президія
постановою від 27 липня 1995 р. скасувала ухвалу судової колегії,
а ухвалу судді міського суду залишила без зміни.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постанови президії обласного суду як такої,
що не відповідає вимогам статей 15, 40, 310 ЦПК України ( 1501-06 ,
1503-06 ). Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи ухвалу судової колегії в цивільних справах
Волинського обласного суду, його президія виходила з того, що
покійного Г. було виключено з членів садівничого товариства ще до
смерті і за життя він цього не оспорював. Оскільки спірні
правовідносини є особистими немайновими і не передбачають
правонаступництва, позивачка не вправі порушувати питання про
визнання незаконним виключення батька з членів товариства і
повернення їй земельної ділянки. Проте з таким висновком
погодитись не можна.
Відповідно до Закону України "Про власність" ( 697-12 ) член
житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого
кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок
за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому
в користування, набуває права власності на це майно. Земельні
ділянки, садові будинки, насадження на земельній ділянці є
об'єктами права приватної власності (статті 13, 15) ( 1501-06 ).
У позовній заяві Г. зазначала, що її батько користувався
земельною ділянкою з 1989 р., а в лютому 1992 р. його прийнято в
члени товариства. Закон України "Про власність" ( 697-12 ) введено
в дію з 15 квітня 1991 р., тому суду слід було з'ясувати, чи вніс
батько позивачки пайовий внесок повністю і чи набув він права
власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці.
Судова колегія в цивільних справах Волинського обласного
суду, скасовуючи ухвалу судді, дійшла вірного висновку, що
позивачка як спадкоємиця померлого вправі звернутися до суду з
позовом про визнання за нею права на спадкове майно, у процесі
розгляду якого суд і має встановити обгрунтованість виключення
спадкодавця з членів садівничого товариства. Президія ж обласного
суду зазначених обставин не врахувала.
Па підставі наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала постанову президії обласного
суду і направила справу на новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1996 р.