Справа № 2-1219/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 листопада 2010 року         Южноукраїнський міський суд  Миколаївської області

у складі: головуючого судді                               Далматової Г.А.

                при секретарі                                        Віник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" про визначення порядку користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що спірна квартира належить сторонам і неповнолітньому сину позивачки на праві приватної власності в рівних долях по 1/3 частки кожному. Квартира складається з 2-х житлових кімнат площею 15,5 і 11,7 кв.м., туалетом, ванною кімнатою, коридором, кухнею. 15 жовтня 2010 року сторони розірвали шлюб, але продовжують проживати в спірній квартирі. Відповідач перешкоджає користуватися квартирою, провокує сварки. Позивач просить виділити їй та її неповнолітньому сину в користуванні кімнату площею 15,5 кв.м. та стягнути на її корить 455 грн. витрат на правову допомогу, 8 грн. 50 коп. судового збору і 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала. Уточнила позовну заяву, просить також укласти зі сторонами окремі договори на обслуговування квартири. Пояснила, що отримала спірну квартиру за пільгою як мати, яка сама виховує дитину. Приватизувала спірну квартиру під час шлюбу з відповідачем. Просить виділити їй в користування кімнату площею 15,5 кв.м. в спірній квартирі, лоджію залишити в її користуванні, вважає неможливим спільне користування лоджією внаслідок неприязних стосунків з відповідачем.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково. Не заперечував, щоб у спірній квартирі позивачці і її сину виділили в користування кімнату площею 15,5 кв.м., але балкон залишили в загальному користуванні, тому що йому потрібно на балконі зберігати овочі та сушити білизну.

Представник відповідача пояснив, що відповідач може користуватися лоджією в присутності позивача, не згоден з сумою, яку позивач просить стягнути за надану їй правову допомогу.

Вислухавши сторони, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані як проживаючі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 13/.

Батьком ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до свідоцтва про народження /а.с.9/, не є ОСОБА_2 Сторони розірвали шлюб, що підтверджується копією рішення суду /а.с.10/.

Спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3, частки кожного з них складають 1/3  /а.с. 4, 5/.

Загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 49,0 кв. м., жила площа становить 27,2 кв.м. Квартира складається з двух жилих кімнат площею 15,5 і 11,7 кв.м., кухні площею 7,1 кв.м., коридору площею 9,2 кв.м., вбудованої шафи площею 0,5 кв.м., туалету площею 1,3 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., лоджії площею 1,2 кв.м. Вхід до лоджії можливий лише через кімнату площею 15,5 кв.м. /а.с.4, 6-8/.

 На підставі ст. 150 ЖК України громадяни, які мають  в приватній власності будинок    (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частиною 1 статті 156 ЖК України встановлено, що члени сім'ї власника жилого   будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

На підставі ст. 15 Закону України «Про власність» наймач жилого поміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім’ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством  України.

Громадянин,  який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради народних депутатів Миколаївської області № 435 від 1992 року встановлено, що потребуючими в поліпшенні житлових умов признаються громадяни, забезпечені житловою площею не більш 7 кв. м на одну людину; рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в населених пунктах області встановлений у розмірі 9 кв. м на кожного члена сім'ї.

Запропонований позивачем варіант визначення порядку користування спірним жилим приміщенням відповідає вимогам ЖК України.

Визначаючи порядок користування спірною квартирою, суд враховує кількість власників квартири, їх стать і вік, кровну спорідненість, жилу площу квартири. При вирішенні можливості залишення лоджії в загальному користуванні, суд виходить з того, що між сторонами є неприязні стосунки, що підтверджується як поясненнями сторін, так матеріалами справи /а.с. 11, 12/, а тому залишити лоджію у спільному користуванні неможливо.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 і її неповнолітньому сину ОСОБА_3 можливо виділити в користування жилу кімнату площею 15,5 кв.м. і лоджію площею 1,2 кв.м., а ОСОБА_4 виділити кімнату площею 11,7 і вбудовану шафу площею 0,5 кв.м. Інші приміщення в квартирі залишити в загальному користуванні.

Зобов’язати КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" укласти з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 окремі договори на обслуговування про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на виділені житлові приміщення.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 8 грн. 50 коп. судового збору, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 300 грн. витрат на правову допомогу.

При вирішені розміру компенсації витрат на правову допомогу, суд враховує вимоги Постанови Кабінету Міністрів від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», і вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 300 грн. за складання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виділити в користування ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_3 жилу кімнату площею 15,5 кв. м. і лоджію площею 1,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_5, виділити в користування жилу кімнату площею 11,7 кв. м. і вбудовану шафу площею 0,5 кв.м. в цій же квартирі.

Кухню, коридор, туалет, ванну кімнату, залишити у спільному користуванні.

Зобов'язати Комунальне Підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання" укласти із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 окремі договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на виділені житлові приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 (триста) грн. витрат на правову допомогу, 8 грн. 50 коп. судового збору і 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 337 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                                                            ОСОБА_6