Справа № 22 -2189/07 Головуючий у 1 інстанції Дьомич Л. М.

Категорія 26 Доповідач Кривохижа В. І.

.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Кривохижі В.І. Суддів: Черниш Т.В.

Чорнобривець О.С при секретарі Дімановій Н.І.

за участю адвокатів: ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, на яку спадкоємцем першої черги був її чоловік ОСОБА_6, який фактично прийняв спадщину шляхом вступу у володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер і відкрилася спадщина на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області 12 березня 2002 року, де вона є спадкоємцем всього майна ОСОБА_6 Оскільки померлий не оформив спадщину після смерті дружини, вона і просила встановити факт прийняття спадщини та визнати за нею право власності на вказану квартиру.

Заперечуючи позов, у листопаді 2005 року ОСОБА_4 звернувся в суд з зустрічним позовом про визнання недійсним та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата.

У жовтні 2005 року ОСОБА_7 також звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата і ці позовні вимоги ухвалою суду від 4.11.2005 року об’єднані в одне провадження з притягненням ОСОБА_7 співвідповідачем до первісних позовних вимог.

У лютому 2007 року ОСОБА_4 і ОСОБА_7 3вернулись до суду з доповненнями до позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори 14 вересня 2005 року.

Ухвалою суду від 19 лютого 2007 року Друга кіровоградська державна нотаріальна контора притягнута третьою особою на стороні відповідача за позовними вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, заперечуючи дійсність заповіту на підставах, встановлених законом, в позовних вимогах зазначали, що підпис на заповіті не їх брата, скласти його за життя своєї дружини він не міг, тим самим бажаючи її залишити без спадщини, брат постійно проживав у місті, тому викликає сумнів місце складання заповіту. ОСОБА_4 також зазначив, що не подав заяву до нотаріальної контори, бо позивачка запевнила, що на неї складений заповіт. ОСОБА_7 3азначила, що з 10 травня 2004 року по 29 вересня 2005 року перебувала за межами України, доглядала хвору сестру.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2007 року у задоволенні первісного позову відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 3адоволені.

Суд дійшов висновку, що мали місце порушення процедури укладання заповіту, оскільки посадовою особою, а саме секретарем виконкому сільської ради, не встановлювалась особа, яка його складала, йому не роз’яснювались наслідки вчиненого, не визначена його дієздатність, тощо, що має виконати секретар. При цьому, за висновками почеркознавчих експертиз неможливо зробити однозначної відповіді, чи належить померлому підпис на заповіті. Тому суд і визнав вищезазначений заповіт та видане на його підставі свідоцтво про право на спадщину недійсними, визначивши ОСОБА_4 та ОСОБА_7 додатковий строк на подачу заяви про прийняття спадщини після смерті їх брата протягом місяця з набрання чинності судового рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення її позовних вимог та відмову у позовних вимогах ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Зазначає, зокрема, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, не перевірив належними доказами пояснення свідків, не взяв до уваги висновки почеркознавчих експертиз, безпідставно продовжив строк для прийняття спадщини ОСОБА_4.і ОСОБА_7, визнавши його пропущеним з поважних причин.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника, які підтримували доводи скарги, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та їх представника, які заперечували проти її доводів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не грунтується на законі, не спростовує висновків суду, тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 березня 1994 року, виданого Кіровоградською міською радою, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с. 11). ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до заповіту, посвідченого 12 березня 2002 року виконавчим комітетом Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області і зареєстрованого в реєстрі № 19, ОСОБА_6 на випадок смерті все своє майно заповідав ОСОБА_3 (а.с. 12), на підставі якого Другою кіровоградською державною нотаріальною конторою 14 вересня 2005 року позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на автомобіль і грошові вклади померлого (а.с. 8).

Судом також встановлено, що в реєстровій книзі, оригінал якої оглянутий в судовому засіданні, відсутній запис про реєстрацію такого заповіту.

Допитана судом в якості свідка ОСОБА_8, яка працювала секретарем сільської ради на зазначений в заповіті час його укладання, зазначила, що цей заповіт вона не посвідчувала і підпис на ньому не її, на той час заповіти посвідчували і голова сільської ради і бухгалтер, хоча обов’язки були покладені лише на неї, що підтвердила і свідок ОСОБА_9, голова сільської ради.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку зібраним доказам і відповідно до Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 48 ЦК України 1963 року, 1261, 1270 ЦК України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України дійшов обгрунтованого висновку про невідповідність правочину вимогам закону, що є підставою для визнання зазначеного заповіту та виданого на його підставі свідоцтва про право на спадщину недійсними, визначивши додатковий строк на подачу заяв про прийняття спадщини з урахуванням поважних причин. Його висновки сумніву не викликають.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Посилання у ній на ст. 11 ЦПК України спростовується матеріалами справи та позовними вимогами щодо недійсності правочину через невідповідність закону (а. с. 34, 35, 50, 51). Суд першої інстанції обгрунтовано керувався положеннями ст. 48 ЦК 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, крім письмових доказів ними являються, зокрема, пояснення сторін, показання свідків, висновки експертів, які оцінені судом відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуальго права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.