УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4017/06 р.                                                Головуючий у першій інстанції Кравець О.О.

Категорія-___________________________________________ Доповідач Левенець Б.Б.

УХВАЛА ІМ"ЯМ    УКРАЇНИ 15  серпня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - ЛевенцяБ.Б.

суддів            -  Галушко Л.А., Станкевича В.А.

при секретарі -   Кодінцевої С.В. за участі представника позивача Горголюк-Місюри О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2006 року, в справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов"язання знести самовільно збудований об"єкт -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року Одеська міська рада звернулась до суду із позовом до відповідачів в якому зазначила, що у вересні цього ж року позивачу стало відомо, що відповідачи зруйнували належний ним на праві власності АДРЕСА_1  і розпочали будівництво нового будинку. Оскільки відповідачі власноруч позбавили себе власності на належний ним будинок і не отримали відповідного дозволу на будівництво нового, позивач просить визнати останній самочинним будівництвом і зобов"язати відповідачів за власний рахунок його знести.

Відповідачка ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах і в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 проти позову заперечувала, зазначаючи, що факт знесення будинку і будівництва нового - відсутній, а проведено ремонт будинку, який їй та її доньці належить на праві власності.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить рішення суду першої інстанції скасувати посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи скарги і попросила її задовольнити.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, двічі до суду не прибули про причини неявки не повідомили.(а.с. 73,85).

Представник ОСОБА_2, повідомлена належним чином про час та місце слухання справи до суду вдруге не прибула.

Відповідно до ч. 2 ст. 305ІДПК України неявка сторони, особи, яка бере участь в справі, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, враховуючи наступне:

Судом першої інстанції встановлено :

Згідно до розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло від 16.09.04р. виданого управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради і зареєстрованого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, витягів з домової книги, відповідачі є співвласниками АДРЕСА_1 , зареєстровані і проживають  за вказаною адресою(а.с.  20-29).  Зазначені  документи  видані(зареєстровані)  підрозділами,

2

посадовими особами позивача і до цього часу ним  не   спростовані.   Вказаних   обставин   і   доказів

представник позивача не заперечував як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді.

Заперечуючи проти позову, відповідачі зазначали, що належний ним будинок не руйнували, а лише провели його ремонт. Такі заперечення відповідачів підтверджуються дослідженими судом першої інстанції технічними паспортами належного відповідачам будинку, за якими розташування будинку на земельній ділянці, його план, призначення його приміщень не зазнали змін (а.с.23-25,35-37)

Відповідно до вимог ст. 383 ЦК України, одним з важливих прав власника житлового будинку є право на здійснення ремонту будинку або його переобладнання. При цьому законодавством встановлено застереження, за яким власник наділений таким правом лише за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не завдадуть шкоди технічному стану та умовам експлуатації будинку. Доказів наявності таких застережень позивач до суду не надав, доводи відповідачів як власників не спростував, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Протокол про правопорушення, припис, повідомлення, складені посадовими особами позивача, на які останній посилається в обгрунтування позовних вимог, містять суперечливі дані(а.с. 6-9). Так, в приписі від 11.08.05р. зазначено, що відповідачка провадить роботи з реконструкції житлового будинку, а в протоколі від 05.09.05р. вказано, що відповідачка зруйнувала будівлю і будує нову. При цьому будь-якіх інших доказів або об"єктивних даних того, що відповідачі зруйнували будівлю і побудували(будують) нову до суду позивач не надав, не встановлено таких і в судовому засідані. Доводи позивача про те, що належний відповідачам на праві власності житловий будинок є самочинним будівництвом спростовуються наявними в справі доказами про реєстрацію права власності на цей будинок, тому мають бути відхілені.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідачів знести належний ним будинок, а суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні таких позовних вимог.

Не грунтується на вимогах процесуального закону висновок апелянта, що суд був зобов"язаний призначити будівельно-технічну експертизу, оскільки з протоколу судового засідання видно, що сторонам були роз"яснені процесуальні права, проте ніхто з учасників судового розгляду клопотань про призначення вказаної експертизи не заявляв(а.с. 11, 14, 38, 42, 46, 48-50). Відповідно до вимог ст. 60, ч. 1 ст. 143 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь в справі.

Інші доводи апелянта не спростовують цих висновків суду і не можуть бути визнані підставою для скасування рішення суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.